Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Донецької області від 4 серпня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого: 20.07.1994 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 215-3 та ч. 1 ст. 215 КК України до виправних робіт строком на 1 рік 6 місяців з відрахуванням в доход держави із суми заробітку 10 відсотків; 27.12.1996 року за ст. 94 КК України до позбавлення волі строком на 7 років; 31.07.2003 року за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки; 10.06.2004 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці та за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, звільненого 03.08.2007 року умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 29 днів,

засуджено за п.п. 4, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 та п.п. 1, 4, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком на 10 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_5 в доход держави 1717 грн. 26 коп. судових витрат та на користь Маріупольської міської Ради 3578 грн. 96 коп. – витрати на лікування потерпілої.

Питання про речові докази вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Як визнав встановленим суд, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, приблизно о 2-й годині 15 хвилин, у АДРЕСА_1 ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків з потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з якими він вживав спиртне на кухні, де також перебував і малолітній син останньої – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою вбивства двох осіб, з особливою жорстокістю, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, взявши пляшку з горючою речовиною, облив нею ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і підпалив.

Смерть потерпілого ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 року, приблизно о 7-й годині 20 хвилин внаслідок опіків полум’ям ІІ-ІІІ ступеню шкіри обличчя, шиї, грудної клітки, по передній та задній поверхні верхніх та нижніх кінцівок – всього 76 % поверхні тіла, що ускладнилося шоком, набряком головного мозку та легенів, повнокров’ям внутрішніх органів.

Потерпілій ОСОБА_7 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді опіків полум’ям І-ІІ ступеню обличчя справа, правого вуха, шиї, грудної клітки, правого плеча, кисті – всього 10% поверхні тіла. Смерть потерпілої не настала з незалежних від ОСОБА_5 причин, оскільки потерпіла з допомогою малолітнього сина загасила на собі полум’я та пішла з місця події. В подальшому їй було надано медичну допомогу у Маріупольській міській лікарні № 1.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 зазначає, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, з порушенням норм кримінально-процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до його необґрунтованого засудження. Зазначає, що наміру вбивати потерпілих у нього не було. Вважає вирок надто суворим. Просить його скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає та просив вирок щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на матеріалах справи і підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Так, під час досудового слідства, ОСОБА_5, будучи допитаний як підозрюваний та обвинувачений, у присутності захисника, давав показання про те, як він разом з потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у АДРЕСА_1 вживали спиртні напої, як під час сварки з ОСОБА_6, він виплеснув на потерпілих горючу речовину, після чого підпалив сірник та кинув його в їх сторону, внаслідок чого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 загорілися. Біля них також був малолітній син останньої – ОСОБА_8

Такі показання ОСОБА_5 підтвердив під час очної ставки з потерпілою ОСОБА_7, а також при відтворенні обстановки та обставин події, показавши на місці, як він облив потерпілих, а потім підпалив, що стверджується відповідними протоколами.

У судовому засіданні ОСОБА_5, частково визнаючи свою вину у вчиненому, разом з тим не заперечував того, що під час сварки з потерпілим ОСОБА_6, облив обох потерпілих горючою речовиною та кинув в їх сторону запалений сірник.

Показання засудженого ОСОБА_5 щодо фактичних обставин вчиненого ним, узгоджуються з показаннями малолітнього свідка ОСОБА_8, який був допитаний з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і був очевидцем злочинних дій ОСОБА_5; потерпілої ОСОБА_7, яка також зазначила, що після того, як на неї загорілося полум’я, вона загасила його з допомогою малолітнього сина та втекла, а потім звернулася до лікарні; даними, що містяться у висновках судово-медичних експертиз, судової пожежно-технічної експертизи, а також з даними протоколів відповідних слідчих дій.

Таким чином, наведені, а також інші зібрані у справі докази, свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено і водночас спростовують його доводи у касаційній скарзі щодо неповноти досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Вирішуючи питання щодо спрямованості умислу засудженого ОСОБА_5, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що обливаючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 горючою речовиною та кидаючи в них запалений сірник, ОСОБА_5 усвідомлював, що від таких його дій настане смерть потерпілих, а під час дії полум’я, вони будуть відчувати особливі фізичні страждання, при цьому застосований ним спосіб убивства створює небезпеку і для малолітньої дитини, яка в цей час перебувала на місці події. Разом з тим, смерть ОСОБА_7 не настала з причин, які не залежали від волі ОСОБА_5, оскільки потерпіла з допомогою свого сина загасила полум’я, а в подальшому їй було надано медичну допомогу.

Згідно з даними висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_5 на час інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_5 за п.п. 4, 5, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 та п.п. 1, 4, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання засудженому ОСОБА_5 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, які є особливо тяжкі, особи винного, який раніше неодноразово судимий, у тому числі і за злочини проти життя та здоров’я особи, а також конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене та підвищену ступінь суспільної небезпечності вчиненого засудженим ОСОБА_5, апеляційний суд не вважав за можливе застосувати до засудженого позбавлення волі на певний строк і обґрунтовано призначив йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_5 покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) та ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

вирок апеляційного суду Донецької області від 4 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.