Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 16 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6, та окрему ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2009 року щодо неналежного виконання адвокатом ОСОБА_5 обов’язків захисника.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Києва,

такого, що судимості не має,

- за ч. 3 ст. 152 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 155 КК України на один рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 156 КК України на один рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 186 КК України один рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на сім років шість місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 3755 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 гривень моральної шкоди.

У справі також винесено окрему ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2009 року, якою звернуто увагу Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на неналежне виконання адвокатом ОСОБА_5 обов’язків захисника, передбачених ст. 48 КПК України, та вжиття необхідних заходів реагування з метою запобігання порушень закону.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2010 року вирок та окрему ухвалу місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він у період часу з осені 2006 року по травень 2007 року в приміщеннях квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, достовірно знаючи про неповнолітній вік потерпілої ОСОБА_7, яка згідно з висновком судово-медичної експертизи не досягла статевої злості, вступав з останньою у статеві зносини.

У період часу з осені 2006 року до 18 лютого 2007 року засуджений у приміщеннях цих же квартир, достовірно знаючи про неповнолітній вік потерпілої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка не досягла шістнадцятирічного віку, вчиняв щодо неї розпусні дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, збудження у потерпілої статевого інстинкту, вів цинічні розмови на сексуальні теми.

13 червня 2007 року приблизно о 1 годині в приміщенні квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6, достовірно знаючи про неповнолітній вік потерпілої ОСОБА_7, із застосуванням фізичного насильства та погрозами застосування такого насильства вступив з останньою у статеві зносини проти її волі.

Крім того, 22 липня 2007 року приблизно о 18 годині засуджений біля будинку № 20-а по пр. Героїв Сталінграду в м. Києві шляхом ривку відкрито викрав у ОСОБА_7 рюкзак, в якому знаходилися її особисті речі, у тому числі й мобільний телефон марки "Нокіа N 92" вартістю 3000 гривень з сім-картою оператора "UMC", заподівши матеріальну шкоду на загальну суму 3735 гривень.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості, просить оскаржувані вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на нове розслідування. Звертає увагу також на незаконність окремої ухвали, тому просить скасувати її як безпідставну.

Своє прохання мотивує тим, що все обвинувачення ОСОБА_8 ґрунтується на суперечних доказах. Звертає увагу на порушення суд права на захист, неправильне вирішення цивільного позову в частині стягнення з засудженого на користь потерпілої моральної шкоди. Призначене ОСОБА_6 покарання вважає занадто суворим. Зазначає, що всі порушення закону апеляційним судом було залишено поза увагою.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисника ОСОБА_5, яка підтримала свою касаційну скаргу, просила скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на нове розслідування, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду – це рішення суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Згідно зі ст. 323 КПК України вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляцій і на кожний з доводів дана вичерпна відповідь.

Однак, наведених вище вимог закону апеляційним судом дотримано не було.

Так, у своїй апеляції захисник ОСОБА_5 просила повністю скасувати вирок щодо ОСОБА_6 через незаконність засудження останнього за всім об’ємом обвинувачення. Мотивувала своє прохання добровільністю стосунків між ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7, відсутністю умислу в засудженого на статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, та розбещення неповнолітньої. Крім того, звертала увагу на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, оскільки ні органом досудового слідства, ні судом не були перевірені докази, надані захистом для підтвердження своєї позиції.

Однак, залишаючи апеляцію захисника без задоволення, апеляційний суд належним чином не перевірив зазначені вище доводи, лише формально навівши окремі докази, які на його погляд підтверджують висновки місцевого суду, не зазначаючи при цьому, які саме з них спростовують доводи захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів.

На доводи захисника про істотне порушення кримінально-процесуального закону, у тому числі порушення права на захист, допущені судом першої інстанції, а також про неправильне вирішення місцевим судом цивільного позову, суд апеляційної інстанції взагалі не надав відповідей.

Зазначене свідчить про те, що апеляційний суд не переглянув вирок і з точки зору дотримання вимог принципу змагальності, передбаченого ст. 16-1 КПК України.

У свої апеляційній скарзі захисник також оскаржувала окрему ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2009 року щодо неналежного виконання нею обов’язків захисника, посилаючись на її безпідставність.

Зазначивши у вступній частині ухвали про перегляд вказаного вище судового рішення, апеляційний суд у мотивувальній частині не навів мотивів відхилення апеляції захисника в цій частині, а лише в резолютивній – зазначив про залишення окремої ухвали без задоволення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, тому вона підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи необхідно належним чином перевірити доводи усіх апеляцій та прийняти законне рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6 та залишення окремої ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2009 року без зміни скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд розгляд.