Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Черкаської області на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого: 19.04.2002 року - за ч.3 ст.355, ч.3 ст.185,

ч.1 ст.317, ч.2 ст.309, 44, 42 (в редакції 1960 р.) на 1 рік 3 місяці

позбавлення волі; 16.09.2005 року - за ч.2 ст. 309 КК України на

2 роки позбавлення волі,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, із покладенням зобов’язання на засудженого періодично з’являтися в орган кримінально - виконавчої системи за місцем проживання для реєстрації; не змінювати без відома цих органів місце постійного проживання.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за те, що вони 22 жовтня 2009 року, приблизно о 05 годині, за попередньою змовою між собою, проникнувши в будинок АДРЕСА_1 через вікно шляхом видалення монтажної піни, вчинили таємне викрадення майна ОСОБА_7 на загальну суму 6860 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановленого судового рішення у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і направлення справи на новий судовий розгляд. Зокрема, вказує на те, що в діях ОСОБА_6 відсутня така кваліфікуюча ознака, як повторність, а крім того, судом на нього покладені певні обов’язки без зазначення відповідної норми закону.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав частково і просив вирок щодо ОСОБА_6 змінити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інкриміновано вчинення одного епізоду крадіжки чужого майна з проникненням у житло. Органом досудового слідства при кваліфікації дій ОСОБА_5 було правильно враховано, що він має непогашену судимість за вчинення крадіжки чужого майна, за що він був засуджений вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2002 року. Однак, що стосується ОСОБА_6, то він в силу ст. 89 КК України є особою, що не має судимості, та інших корисливих злочинів, які би були підставою для кваліфікації його дій за ознакою повторності, не вчиняв.

Разом із тим, при постановленні вироку суд вийшов за межі пред’явленого ОСОБА_6 обвинувачення та помилково кваліфікував його дії з розкрадення чужого майна за кваліфікуючою ознакою повторності.

Крім того, призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, суд поклав на нього зобов’язання: періодично з’являтися в орган кримінально-виконавчої системи за місцем проживання для реєстрації та не змінювати без відома цих органів місце постійного проживання. Проте жодних посилань на відповідні норми закону у резолютивній частині вироку суд не навів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, ч.1 п.2 Розділу ХШ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2010 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Виключити з вироку стосовно ОСОБА_6 кваліфікуючу ознаку - крадіжка, вчинена повторно.

Уточнити резолютивну частину вироку, зазначивши про покладення на ОСОБА_6 обов’язків, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України: зобов’язати ОСОБА_6 періодично з’являтися в орган кримінально - виконавчої системи за місцем проживання для реєстрації; не змінювати без відома цих органів місце постійного проживання.

У решті вирок залишити без зміни.