Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 16 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 7 квітня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості

на підставі ст. 89 КК України,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

За вироком суду, ОСОБА_5 за невстановлених слідством обставин незаконно з метою збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав за місцем проживання на АДРЕСА_1 і незаконно збував цей наркотичний засіб ОСОБА_6 частинами.

Так, 25 грудня 2009 року ОСОБА_5 за місцем проживання незаконно збув ОСОБА_6 2,7 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу, 12 січня 2010 року - 2,2 гр., 9 лютого 2010 року - 2,0 гр., а решту – 2,7 гр. канабісу того ж дня в нього вилучили працівники міліції.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій винуватого, твердить, що призначене засудженому із застосуванням положень ст. 69 КК України покарання не відповідає вимогам кримінального закону, є м’яким. Вказує, що суд не достатньо повно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину і дані про особу засудженого, який упродовж тривалого часу займався збутом наркотиків.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, просив скасувати вирок через м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів колегія суддів дійшла до наступного.

Обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд послався на докази, що містяться в матеріалах справи.

Приймаючи рішення про покарання ОСОБА_5 та призначаючи його нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, суд, як видно з вироку, послався виключно на те, що ОСОБА_5 позитивно характеризувався за місцем проживання, визнав свою вину, щиро розкаявся, має на утриманні двох малолітніх дітей і хворіє.

Разом із тим, суд не звернув уваги на точні положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначених питань суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що ст. 69 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід посилатися в судових рішеннях.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 вважається не судимим на підставі ст. 89 КК України, за місцем проживання він характеризується негативно (а. с. 206), ніде не працює, з 2006 року перебуває на обліку в Обласному наркологічному диспансері з приводу зловживання наркотичними засобами (а. с. 212), упродовж тривалого часу займався збутом наркотиків, і вчинений ним злочин є тяжким. Зазначені обставини суд повною мірою не врахував.

У такому разі доводи прокурора в касаційній скарзі про необґрунтованість вироку через надмірну м’якість призначеного засудженому покарання та безпідставне застосування до нього правил ст. 69 КК України, є слушними.

Вирок підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і в разі доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, призначене йому покарання із застосуванням правил ст. 69 КК України слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 7 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.