Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 16 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 лютого 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості

на підставі ст. 89 КК України, і

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

неодноразово судимого, останнього разу -

24 грудня 2004 року за ч. 2 ст. 309 КК України

на два роки позбавлення волі,

21 червня 2006 року звільненого

умовно-достроково на шість місяців 3 дні,

за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, кожного, а на підставі ст. 75 КК України кожного звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік шість місяців іспитового строку та на кожного з них покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України,

Суд визнав ОСОБА_5 і ОСОБА_6 винуватими у тому, що вони 14 червня 2009 року за попередньою змовою біля ЗОШ № 22, що по вул. Воробкевича у м. Чернівці, застосовуючи до ОСОБА_7 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров’я, заволоділи 25 грн., мобільним телефоном "Нокіа 1200" зі стартовим пакетом та грошима на рахунку на суму 460 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з направленням справи на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій засуджених, твердить, що призначене ОСОБА_5 і ОСОБА_6 із застосуванням положень ст. 75 КК України покарання є м’яким. Зазначає, що суд не врахував належним чином дані про особи винуватих і ступінь тяжкості вчиненого ними злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, просив скасувати вирок щодо обох засуджених, а справу – направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні грабежу за викладених у вироку обставин суд послався на докази, що містяться у матеріалах справи.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та приймаючи рішення про звільнення кожного з них від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд, як видно з вироку, послався виключно на те, що засуджені позитивно характеризуються, відшкодували потерпілому заподіяну шкоду, ОСОБА_5 з’явився із зізнанням і має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Разом із тим, позитивних характеристик на засуджених у матеріалах справи немає (а. с. 131, а. с. 155), обидва не працюють, ОСОБА_5 вважається не судимим на підставі ст. 89 КК України, ОСОБА_6 неодноразово судимий, у тому числі за вчинення злочинів проти власності, засуджені вчинили тяжкий злочин, свою вину не визнавали, а викрадене майно потерпілому повернули працівники міліції.

Зазначені обставини суд повною мірою не врахував і всупереч вимогам закону призначив засудженим покарання із застосуванням до кожного положень ст. 75 КК України.

У такому разі доводи прокурора в касаційному поданні про необґрунтованість вироку та необхідність його скасування через м’якість призначеного ОСОБА_5 і ОСОБА_6 покарання, є слушними.

Вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б точно відповідало вимогам закону. У разі доведеності винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, призначене кожному з них із застосуванням положень ст. 75 КК України покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.