Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника – адвоката ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року,

вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2010 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

було засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності строком на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на неї було покладено обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися до них для реєстрації.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року вказаний вирок щодо ОСОБА_6 за апеляцією прокурора скасовано в частині призначення покарання і постановлено свій вирок, яким її засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в контрольно-наглядових органах строком 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Як встановив суд, ОСОБА_6, працюючи на посаді головного контролера-ревізора відділу інспектування бюджетних коштів в агропромисловому комплексі контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, була направлена для проведення зустрічної перевірки з питань підтвердження обсягів, видів та достовірності вартості фактично виконаних робіт з Дніпропетровським державним аграрним університетом та ТОВ "Торговий Дім "Дніпроград" у період часу з 10 по 12 лютого 2010 року. При проведенні даної перевірки засуджена, будучи державним службовцем та посадовою особою, виявила порушення з боку ТОВ "Торговий Дім "Дніпроград", у зв’язку з чим у неї виник умисел на отримання хабара у великих розмірах від власників товариства. Про виявлені порушення вона повідомила засновнику товариства ОСОБА_7, пояснивши, що за винагороду в сумі 15 000 доларів США вона не буде відображати виявлене нею порушення в акті перевірки.

15 лютого 2010 року ОСОБА_7 в приміщенні кафе "Айс – плюс" на вул. Дзержинського в м. Дніпропетровську передав ОСОБА_6 хабар у сумі 15 000 доларів США, що на той момент складало 120 037, 50 грн., що в 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром, після чого остання була затримана працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Зазначає, що вирок не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, і зокрема ст. 334 КПК України, оскільки він не містить кваліфікуючих ознак вчиненого ОСОБА_6 діяння. Крім того, вказує на необґрунтоване застосування апеляційним судом положень ст. 69 КК України, що потягло за собою призначення засудженій надто м’якого покарання. Вважає, що відповідно до ст. 54 КК України, ОСОБА_6. безпідставно не позбавлена 9 рангу державного службовця.

Захисник ОСОБА_5 у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а матеріали справи направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що при призначенні покарання, суд не в повній мірі врахував пом’якшуючі її покарання обставини, а саме, її щире каяття, наявність на її утриманні батька-інваліда 2 групи та племінниці ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, її тяжку хворобу, яка потребує негайного хірургічного втручання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційну скаргу державного обвинувача, а касаційну скаргу захисника просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності засудженої ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними в справі й перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованими і в касаційних скаргах не оскаржуються.

Дії ОСОБА_6 за ч.2 ст. 368 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи, наведені у касаційних скаргах, про необхідність скасування вироку апеляційного суду з підстав призначення ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею злочину та особі засудженої як внаслідок м’якості, так і суворості, відповідно, є безпідставними.

Так, при призначенні ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд згідно з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про її особу та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, судом враховано, що вчинений ОСОБА_6 злочин є тяжким, вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, визнала свою провину та щиро розкаялася у вчиненому, має на утриманні батька-інваліда другої групи та неповнолітню племінницю ОСОБА_9, мати якої померла, а батька позбавили батьківських прав, що сама засуджена страждає тяжким захворюванням і потребує негайного хірургічного втручання.

Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи і дані про особу винної, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_6 більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за який її засуджено.

Разом з тим, цей суд не встановив належних підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням і дійшов правильного висновку про можливість її виправлення під час реального відбування покарання.

Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів й таким, що не можна визнати надмірно м’яким, а також невиправдано суворим, як про це зазначено у касаційних скаргах прокурора та захисника.

Не відповідає матеріалам справи і посилання прокурора в скарзі на те, що суд безпідставно не позбавив ОСОБА_6 рангу державного службовця.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, з урахуванням конкретних обставин справи та даних щодо особи винної, суд обґрунтовано дійшов висновку щодо можливості не позбавляти засуджену ОСОБА_6 рангу державного службовця, вмотивувавши належним чином прийняте рішення.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено допущених у справі істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону, які відповідно до ст. 398 КПК України були б підставами для скасування чи зміни вироку щодо ОСОБА_6, а тому відповідно немає підстав для задоволення касаційних скарг.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України та п.2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів,

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.