5-3157км10 Про незаконне придбання, зберігання як з метою збуту, так і для особистого вживання наркотичних засобів - 14.12.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на судове рішення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2010 року засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 30 жовтня 2009 року за

ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення

волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого:

–18 квітня 2003 року за ч. 2 ст. 186 КК України

до позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком 2 роки;

– 13 жовтня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України до

позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,

звільненого 19 липня 2006 року умовно -достроково на 1 рік 5 місяців 4 дні,

- за ч. 1 ст. 317 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України: повідомляти про зміну місця проживання, роботи органи кримінально-виконавчої системи, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 09 березня 2009 року на вул. Кібальчича в м. Києві незаконно придбав у невстановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований, який переніс до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_2, де незаконно зберігав як з метою збуту, так і для особистого вживання.

10 березня 2009 року ОСОБА_5 за надання йому житла для збуту та вживання наркотичних засобів збув ОСОБА_6 частину зазначеного особливо небезпечного наркотичного засобу, об’ємом 1 мл, а решту наркотичного засобу об’ємом 2 мл ОСОБА_5 змішав із таблеткою сильнодіючого лікарського засобу – димедролу та вжив шляхом ін’єкції.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 10 березня 2009 року надав ОСОБА_5 своє житло на АДРЕСА_1 для збуту та вживання наркотичних засобів, за що отримав від останнього особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований, який вжив шляхом ін’єкції.

Цього ж дня працівниками міліції засуджених було затримано, під час огляду квартири ОСОБА_6 було виявлено та вилучено шприци з рештками наркотичних засобів.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор посилається на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України за такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України. Посилається на необґрунтоване звільнення засудженого ОСОБА_5 від додаткового покарання у виді конфіскації майна та на невідповідність призначеного засудженим покарання ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та даним про їх особи внаслідок м’якості. У зв’язку з наведеним просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання в частині перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч. 2 на ч.1 ст. 309 КК України, а в решті просив судове рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними в справі й перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованими і в касаційному поданні не оскаржуються.

Доводи прокурора в касаційному поданні про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, є безпідставними.

Відповідно до положень ст. 65 КК України та роз’яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Матеріалами справи з’ясовано, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_6 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який позитивно характеризується, повністю визнав свою винуватість і щиро розкаявся.

Виходячи з цього, суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства і обґрунтовано застосував до нього ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, вирок щодо ОСОБА_5 підлягає зміні у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.п. 4,10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) у випадках, коли наркотичний засіб було одночасно придбано чи виготовлено і для особистого вживання, і для збуту, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 307 і 309 КК України. При цьому за ст. 309 КК України повинні кваліфікуватися дії винного лише в частині виробництва, виготовлення і зберігання цих засобів і речовин у тому розмірі, в якому він їх ужив чи планував ужити.

Незаконне заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 308 і ст. 307 чи ст. 309 КК, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 09 березня 2009 року придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – ацетильований опій одночасно як для особистого вживання, так і з метою подальшого збуту. Частину зазначеного наркотичного засобу, об’ємом 1 мл, ОСОБА_5 збув ОСОБА_6, а іншу частину – вжив особисто.

Отже, виходячи з наведеного, дії ОСОБА_5 щодо незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України.

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_5 в цій частині підлягає зміні, а дії засудженого – перекваліфікації з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України.

Обґрунтованим є і твердження прокурора про те, що суд неправильно застосував до ОСОБА_5 кримінальний закон, оскільки не призначив йому додаткового покарання, передбаченого санкцією закону, за яким його засуджено.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що у справі є ряд обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим ОСОБА_5 злочину, що дає підстави для застосування ст. 69 КК України та непризначення йому додаткового покарання.

Так, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 визнав свою вину і щиро розкаявся у вчиненому, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно.

Зазначені обставини колегія суддів вважає такими, що пом’якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а відповідно і дають підстави для застосування ст. 69 КК України в частині непризначення йому за ч. 2 ст. 307 КК України додаткового покарання, передбаченого санкцією цього закону як обов’язкове.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) та п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Цей же вирок щодо ОСОБА_5 змінити. Перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України і призначити за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання до позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.