Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні 14 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_5 в його інтересах, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок апеляційного суду Черкаської області від 26 серпня 2010 року,

вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 3 червня 2010 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Донецька, мешканця

АДРЕСА_1,

такого, що не має судимості,

було засуджено за ст. 124 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 час перебування його під вартою у строк призначеного судом покарання і звільнено з-під варти із зали суду як особу, яка відбула призначене покарання.

За вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_7 7800 грн, ОСОБА_8 – 11 586 грн. Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 щомісячні платежі на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_9, у сумі 1000 грн, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 року і довічно, та моральну шкоду у сумі 25 000 грн.

За вироком місцевого суду ОСОБА_6 було визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 2 годині ОСОБА_6 в приміщенні кафе-бару "Авіста", яке розташоване в АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків під час сварки, яка переросла у бійку, заподіяв потерпілому ОСОБА_9 умисні тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, що спричинили смерть потерпілого.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, апеляційний суд Черкаської області скасував вирок щодо ОСОБА_6 у частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, кваліфікації дій винного та призначеного покарання і постановив свій вирок від 26 серпня 2010 року, яким визнав винним та засудив ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 7 років.

У решті вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 3 червня 2010 року залишено без змін .

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 2 годині в приміщенні кафе-бару "Авіста", яке розташоване в АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків під час сварки, яка переросла у бійку, умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

У касаційних скаргах:

прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи правильності кваліфікації та обґрунтованості засудження ОСОБА_6, порушує питання про скасування вироку у частині призначеного засудженому покарання, вважаючи, що воно є м’яким. Крім того, на думку прокурора, суд безпідставно вирішив питання щодо поміщення засудженого для відбуття покарання до відповідної кримінально-виконавчої установи.

Засуджений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник ОСОБА_5, доводи яких аналогічні за змістом, порушують питання про скасування постановленого по справі вироку апеляційного суду, вважаючи, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не ґрунтується на зібраних по справі доказах. Стверджують, що місцевий суд, постановивши вирок та визнавши ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України, зробив правильний висновок, що засуджений заподіяв ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, при перевищенні меж необхідної оборони. Крім того, вважають, що судом призначено ОСОБА_6 занадто суворе покарання.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не погоджуються з вироком апеляційного суду, вважаючи, що дії ОСОБА_6 неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки він, на їх думку, умисно позбавив життя ОСОБА_9 за обтяжуючих обставин і йому призначено внаслідок цього м’яке покарання. Крім того, потерпілі вважають, що заявлений по справі позов безпідставно судом задоволено частково.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Шевченко О.О., яка не підтримала касаційну скаргу прокурора та вважала безпідставними подані у справі касаційні скарги потерпілих, засудженого та його захисника, а рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованим і просила залишити його без зміни, пояснення захисника ОСОБА_5 про підтримання своєї та засудженого касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування вироку є:

- істотне порушення кримінально-процесуального закону;

Зі ст. 370 КПК України вбачається, що істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК (1001-05) , які перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 (v0005700-90) з наступними змінами "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог статей 321- 339 КПК України.

Зважаючи на те, що непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості і справедливості, судді повинні постійно вдосконалювати стиль написання вироку, який повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.

Апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_6, не дотримався зазначених вимог закону та роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтований вирок має бути мотивованим. Мотивованим є вирок, в якому вказано, чому суд визнав одні докази достовірними і поклав їх в основу вироку, а інші докази визнав недостовірними і відкинув їх. Колегія суддів дійшла до висновку про відсутність належного мотивування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а тому його не можна визнати обґрунтованим.

Так, апеляційний суд постановляючи свій вирок щодо ОСОБА_6 належним чином не дав належну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності при вирішенні питань, зазначених у ст. 324 КПК України, неправильно викладаючи пояснення засудженого, потерпілої та свідків від першої особи, у тому числі, наводячи у вироку і прислів’я, суд вдався до викладення власних міркувань та аналізу законодавства замість того щоб належним чином мотивувати вирок та викласти докази, які стали підставою для висновків суду, і вказати, чому саме суд прийняв ці докази.

Крім того, вирок апеляційного суду має відповідати вимогам статей 332- 335 КПК України, в ньому необхідно викладати зміст вироку суду першої інстанції та суть апеляції, у разі проведення судового слідства – навести пояснення осіб, які брали участь у засіданні; аналіз досліджених доказів; аргументи на підтвердження викладених в апеляції доводів; оцінку правильності рішень, прийнятих судом першої інстанції; формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним; обґрунтування кваліфікації дій засудженого та міри покарання.

Викладені вимоги апеляційним судом дотримані не в повному обсязі. Зокрема, апеляційний суд вдався до викладення у вступній частині вироку обвинувачення, пред’явленого ОСОБА_6 органами досудового слідства, та зазначення попередніх судових рішень у справі, а після викладення змісту вироку суду першої інстанції та формулювання свого обвинувачення, зазначив докази у справі, які не виклав у точних і категоричних судженнях. Крім того, апеляційний суд не навів докладних мотивів і підстав відхилення апеляції потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_6 за більш тяжким обвинуваченням.

За викладених обставин, вирок апеляційного суду Черкаської області від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_6 не можна вважати законним та обґрунтованим, адже його постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, у зв’язку з чим відповідно до вимог ст. 398 КПК України він підлягає скасуванню, а подані касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_6 й захисника ОСОБА_5 та потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 – частковому задоволенню.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих апеляцій прокурора та потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок місцевого суду, урахувати їх доводи та доводи засудженого ОСОБА_6 й захисника ОСОБА_5, викладені у касаційних скаргах, та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону, і у разі доведеності винуватості ОСОБА_6 прийняти законне та обґрунтоване рішення, у тому числі і в частині призначення покарання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), п. 2 розділу ХIII Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_5 в його інтересах, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково, вирок апеляційного суду Черкаської області від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.