Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 14 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2010 року щодо ОСОБА_4,

вироком суду

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Карлівки Полтавської області,

жителя АДРЕСА_1,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання чи роботи та періодично з’являтися в цей орган для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 у доход держави 563 грн 40 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Восени 1998 року ОСОБА_4 у м. Сімферополі в невстановленої особи незаконно придбав обріз мисливської рушниці "ИЖ-18", який перевіз до себе додому у квартиру АДРЕСА_1, де зберігав без передбаченого законом дозволу.

18 лютого 2010 року приблизно о 19 год. 30 хв. біля зазначеного будинку працівниками міліції було затримано ОСОБА_4, у якого виявили та вилучили вищевказаний обріз, який він незаконно придбав, зберігав та носив без передбаченого законом дозволу.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що вирок підлягає зміні внаслідок неправильного застосування судом кримінального закону в частині засудження ОСОБА_4 за придбання вогнепальної зброї. На думку прокурора, кримінальна справа в цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України підлягає закриттю у зв’язку із закінченням строків давності. Просить вирок щодо ОСОБА_4 в частині його засудження за придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу змінити: кримінальну справу в цій частині закрити у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у незаконно придбанні, зберіганні та носінні без передбаченого законом дозволу підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечується у касаційному поданні.

Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України.

Покарання засудженому обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи, за яких було вчинено злочин, даних про особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, судом ураховано, що засуджений вчинив злочин середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив уперше, за місцем проживання характеризується посередньо. Обставиною, що пом’якшує покарання, судом визнано щире каяття засудженого. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Із урахуванням цих обставин суд дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Призначене засудженому покарання є необхідним й достатнім для його виправлення

Посилання прокурора на те, що кримінальна справа в частині засудження ОСОБА_4 за придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу підлягає закриттю у зв’язку із закінченням строків давності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 49 КК України строк давності щодо триваючих злочинів обчислюється з дня фактичного припинення дії або бездіяльності з волі або поза волею особи (наприклад, з дня явки її із зізнанням, затримання тощо). У разі скоєння продовжуваного злочину строк давності починає спливати з моменту вчинення останнього із тотожних діянь, які, будучи об'єднані єдиним злочинним наміром, утворюють вказаний різновид одиничного злочину.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_4 незаконно придбав обріз мисливської рушниці восени 1998 році і зберігав його аж до 18 лютого 2010 року, поки працівники міліції під час обшуку засудженого не виявили та не вилучили зазначений обріз, який він придбав, зберігав та носив без передбаченого законом дозволу і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України.

За таких обставин підстав вважати прийняте судом рішення щодо ОСОБА_4 неправильним не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судового рішення по справі, не встановлено.

Із огляду на викладене колегія суддів, не вбачаючи підстав для задоволення касаційного подання, не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ) та п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відмовити.