Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець с. Пожарь Шумячського району

Смоленської області, громадянин України,

раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 364 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з веденням бухгалтерського обліку і звітності строком на 1 рік 6 місяців; за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з веденням бухгалтерського обліку і звітності строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з веденням бухгалтерського обліку і звітності строком на 1 рік 6 місяців, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік і з покладенням обов'язку, передбаченого ст. 76 КК України - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим 30 742 грн. 98 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2010 року вирок в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 366 КК України скасовано, а справу закрито у зв’язку із закінченням строків давності. У решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він працюючи з 11 грудня 1997 року на посаді головного бухгалтера - заступника начальника з економічної роботи Нижньогірського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, розташованого по вул. Перемоги, 33 в смт. Нижньогірський в АР Крим, і будучи службовою особою, наділеною повноваженнями по здійсненню бухгалтерського обліку і правом діяти від імені бухгалтерії товариства, вчинив зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки, а також вніс до офіційного документа завідомо неправдиві відомості, та склав і видав завідомо неправдивий документ, що спричинило тяжкі наслідки, за таких обставин.

26 січня 1999 року ОСОБА_5 у приміщенні Нижньогірського СТК ТСОУ, зловживаючи службовим становищем, діючи на користь ОСОБА_7, підготував і підписав довідку про заробітну плату, форму якої затверджено наказом №15 Міністерства соціального забезпечення України від 4 березня 1992 року (v0015333-92) , за період роботи ОСОБА_7 з 1 січня 1987 року до 31 грудня 1991 року. У дану довідку ОСОБА_5 вніс завідомо неправдиві відомості про те, що розмір заробітної плати працівника ОСОБА_7 у 1987 році складав 11 084 грн., у 1998 році – 11 696 грн., у 1989 році – 11 994 грн., у 1990 році – 8 990 грн., у 1991 році – 12 594 грн., тоді як згідно з особовими рахунками товариства ОСОБА_7 було виплачено в 1987 році – 2 042 грн., у 1998 році – 2 315 грн., у 1989 році – 2 436 грн., у 1990 році – 2 332 грн., у 1991 році – 4 398 грн.

Вказану довідку ОСОБА_5 підписав у директора Нижньогірського СТК ТСОУ і надав її до Нижньогірського управління соціального забезпечення населення для нарахування і призначення пенсії ОСОБА_7

На підставі вказаної довідки з 26 січня 1999 року Нижньогірським управлінням соціального захисту населення ОСОБА_7 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) була призначена трудова пенсія за віком, внаслідок чого за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2008 року ОСОБА_7 було зайво виплачено пенсію в сумі 30 742 грн. 98 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить вирок і ухвалу суду щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочинів. При цьому він вказує на відсутність в нього умислу діяти в інтересах третіх осіб, а довідка про розмір заробітної плати містила збільшені показники через те, що він застосував коефіцієнти корекції, які застосовуються тільки посадовими особами пенсійного фонду, але він про це не знав. Також вказує, що при визначенні наслідків від його дій суд не врахував податкову соціальну пільгу. Вважає, що суд безпідставно стягнув з нього на користь пенсійного фонду над мірно нараховані суми пенсії.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., міркування прокурора Гладкого О.Є. про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 та з ч. 2 на ч. 1 ст. 364 КК України, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень кримінально-процесуального законодавства апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 377 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції також має бути законною і обґрунтованою, для чого суд зобов’язаний перевірити всі доводи апеляції, навести у своїй ухвалі докладні мотиви й підстави прийнятого рішення.

Як убачається з матеріалів апеляційним судом не було додержано таких вимог закону при розгляді апеляції ОСОБА_5

Так, апеляційний суд скасував вирок в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 366 КК України, справу закрив у зв’язку із закінченням строків давності, а в решті цей вирок залишив без зміни. При цьому апеляційний суд зазначив, що вирок в частині стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди є обґрунтованим і немає підстав для скасування вироку в цій частині.

Постановляючи таке рішення, апеляційним судом не враховано роз’яснення п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України " Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" №3 від 31 березня 1989 року (v0003700-89) , що в разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Крім того, заслуговують на увагу для перевірки доводи ОСОБА_5 щодо відсутності в його діях складу інкримінованих йому злочинів.

Оскільки склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, характеризується спеціальними ознаками і прямий умисел та корисливий мотив є обов’язковими ознаками зловживання службовим становищем, суд повинен був указати для чого ОСОБА_5 використовував своє службове становище всупереч інтересам служби, яку власну вигоду отримав, діючи в інтересах третьої особи – ОСОБА_7

Адже, як убачається з матеріалів справи судом належним чином не з’ясовано, що ОСОБА_7 мав намір скористатися пов’язаними з посадою ОСОБА_5 можливостями, та те, що ОСОБА_5 також був заінтересований у цьому, тобто, що між ними існувала домовленість про видачу довідки із завищеними показниками про заробітну платню.

До того, пенсія в завищеному розмірі стала нараховуватися ОСОБА_7 лише через 5 років після складання ОСОБА_5 довідки, і це стало можливим у зв’язку з певними змінами в законодавстві. При цьому звертає увагу той факт, що довідка видавалася не одноособово ОСОБА_5, а ще й директором товариства, підпис якого був обов’язковим.

Такі обставини апеляційним судом у повній мірі не перевірені, хоча ОСОБА_5 в апеляції, крім клопотання про закриття справи, заявлялося й про відсутність умислу на вчинення злочинів і застосування ним коефіцієнтів через помилку.

На підставі викладеного ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, п ід час якого необхідно усунути зазначені недоліки, розглянути й перевірити решту доводів ОСОБА_5, і постановити рішення з додержанням вимог чинного законодавства.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України та абзацом першим пункту другого розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2010 року відносно ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

с у д д і:

Короткевич М.Є. Гриців М.І. Ковтюк Є.І.