Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 9 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора та касаційними скаргами з доповненнями до неї засудженого ОСОБА_5 і його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

немаючого судимості,

за ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 68 КК України на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням спеціального звання "майор міліції" на підставі ст. 54 КК України, за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 194 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням спеціального звання "майор міліції" на підставі ст. 54 КК України, за ч. 3 ст. 364 КК України на вісім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах на три роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням спеціального звання "майор міліції" на підставі ст. 54 КК України, за ч. 2 ст. 125 КК України на два роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - на дев’ять років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах на три роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, та позбавленням спеціального звання "майор міліції" на підставі ст. 54 КК України;

ОСОБА_5 виправдано: за ч. 2 ст. 263 КК України за недоведеністю участі у вчиненні злочину; за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 2, 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України і ч. 1 ст. 14, п. п. 1, 2, 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України за відсутністю в діях складу злочинів.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 по 22.000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Суд визнав, що начальник управління організації розкриття особливо тяжких і тяжких злочинів проти власності Департаменту карного розшуку МВС України "майор міліції" ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами МВС України, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, зловживаючи своїм службовим становищем, у травні - червні 2008 року готував вимагання у ОСОБА_10 права на будинок, що розташований у АДРЕСА_1, або двох мільйонів доларів США й одночасно, реалізуючи цей злочинний задум, на замовлення зазначених осіб, за винагороду і з тим, щоб самому швидше просуватись по службі, він організував готування до умисного знищення або пошкодження підпалом будинку і майна ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_8, що знаходиться у м. Василькові, загальною вартістю 1.290.720 грн., а також будинку з майном загальною вартістю 1.415.026 грн. сестри ОСОБА_7 ОСОБА_11, що розташоване на території АДРЕСА_2

Готуючись до зазначеного вимагання та організовуючи за обіцяні 500.000 дол. США. знищення і пошкодження майна потерпілих, ОСОБА_5 виїжджав до м. Василькова. Вів спостереження за АДРЕСА_3, де постійно проживає сім’я ОСОБА_7: дружина ОСОБА_8, син ОСОБА_7 і малолітня дочка ОСОБА_12. Збирав дані про шляхи під’їзду до цього помешкання, можливості проникнення до будинку, наявність охорони, майна.

До виконання запланованих злочинів ОСОБА_5 залучив ОСОБА_13 Не знаючи, що ОСОБА_13 є нелегальним співробітником МВС України, ОСОБА_5 почав схиляти його вчинити підпал будинку потерпілих за винагороду у розмірі 250.000 дол. США. і запропонував йому підшукати ще одного виконавця, який би мав кримінальне минуле і злочинні навички щодо підпалу майна. При цьому, він запевнив ОСОБА_13, що використає свій службовий статус працівника міліції, вплине на відповідних посадовців і в такий спосіб забезпечить приховання цих злочинів.

Повідомивши керівництво МВС України про злочинні наміри ОСОБА_5 та отримавши від свого керівництва відповідне доручення, ОСОБА_13 дав згоду на участь у виконанні запропонованого ОСОБА_5 підпалу майна потерпілих з тим, щоб імітуванням та інсценуванням підпалу, упередити злочинну діяльність ОСОБА_5.

Наполягаючи на прискоренні готування до виконання зазначених злочинів, ОСОБА_5 надав ОСОБА_13 два номери своїх мобільних телефонів (9 - 067 - 758 – 03 - 40 і 8 - 067 - 361 - 65 - 29) і повідомив його, що сам він залежний від замовників злочину, які наполягають, щоб підпал було вчинено до 10 липня 2008 року.

Обговорення плану злочинних дій ОСОБА_5 організував на вул. Липській у м. Києві. На черговій такій зустрічі 28 червня 2008 року ОСОБА_13 прозвітував йому і представив ОСОБА_14, як особу, яка перебуває в розшуку. ОСОБА_5 поставив ОСОБА_14 завдання підпалити помешкання ОСОБА_7 у м. Василькові за винагороду у 2.000 дол. США. і запропонував йому разом із ОСОБА_13 підготувати спеціальну суміш "Коктейль Молотова".

Згодом ОСОБА_5 організував поїздку ОСОБА_13 і ОСОБА_14 до м. Василькова і показав їм будинок ОСОБА_7. У черговий раз він нагадав їм про свою посаду, продемонстрував свої службові посвідчення і запевнив, що він здатен приховати будь-який злочин і, що йому байдуже, які можуть наступити наслідки підпалу будинку, де постійно мешкають потерпілі, в тому числі діти.

Уточнюючи план злочинів, ОСОБА_5 наказав ОСОБА_14 і ОСОБА_13, що після вчинення підпалу будинку у м. Василькові, вони мають негайно їхати до Овідіопольського району Одеської області для вчинення підпалу будинку сестри ОСОБА_7

2 липня 2008 року ОСОБА_5 організував поїздку ОСОБА_14 і ОСОБА_13 до м. Одеси. Там, за його вказівкою, співробітник місцевої міліції показав ОСОБА_14 і ОСОБА_13 будинок ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 і будинок потерпілої ОСОБА_11 в Овідіопольському районі. Перед цією поїздкою ОСОБА_5 передав ОСОБА_14 1.000 дол. США, як аванс за підпал. Повернувшись до м. Києва, ОСОБА_14 і ОСОБА_13 доповіли ОСОБА_5 про результати поїздки до м. Одеси. Показали йому фотознімки зазначених помешкань потерпілих.

3 липня 2008 року, реалізуючи відпрацьований план підпалу, ОСОБА_5 одягнув на себе спеціальний костюм, озброївся ножем для виживання в тяжких умовах "GRAND WAY", пістолетом "ПМР" і разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_13 виїхали до м. Василькова. У визначеному місці, на АДРЕСА_4, неподалік "Хлібозаводу", ОСОБА_5 дав команду ОСОБА_14 і ОСОБА_13 вчиняти підпал, а сам залишився біля автомобіля спостерігати за виконанням злочину.

Імітуючи виконання злочину, ОСОБА_14 і ОСОБА_13, взяли з автомобіля дві приготовлені посудини з паливно-мастильними матеріалами, підійшли до будинку ОСОБА_7, і на сусідній незабудованій ділянці, що по АДРЕСА_5 інсценували пожежу, використавши заздалегідь приготовлені гумові покришки і спецзасоби. Повернувшись до ОСОБА_5, вони доповіли про виконання підпалу.

Побачивши полум’я пожежі і почувши вибухи, ОСОБА_5 тут же розрахувався з ОСОБА_14 Він передав йому ще 1.000 дол. США і наказав обом терміново їхати до м. Одеси і вчинити підпал будинку ОСОБА_11

На виїзді з м. Василькова ОСОБА_5 було затримано працівниками правоохоронних органів.

Крім цього, 24 жовтня 2008 року у Київському СІЗО ОСОБА_5 ударив лобом свідка ОСОБА_15 в голову і заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Визнавши недоведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, суд виправдав його по цьому епізоду. Своє рішення суд обгрунтував тим, що органи досудового слідства, хоч і долучили до матеріалів справи ніж, але не оглянули його на місці події. А той ніж, який було вилучено із сумки й оглянуто в кабінеті слідчого, мав такі характеристики, які не співпали з даними, що містяться у висновках експерта.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок лише в частині виправдання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 263 КК України і направити справу на новий судовий розгляд. Стверджує, що у справі зібрано достатньо доказів про доведеність винуватості засудженого у вчиненні цього злочину.

У касаційних скаргах із доповненнями до неї засуджений ОСОБА_5 і його захисник - адвокат ОСОБА_6 просять скасувати обвинувальний вирок, а справу - закрити згідно п. 2 ст. 6 КПК України. Твердять, що ОСОБА_5 непричетний до злочинів, за які його засуджено. На їхню думку, суд допустився однобічності і неповноти під час розгляду справи. Його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Вважають, що справа фактично сфальсифікована. Органи досудового слідства і суд неправильно застосували закон. Допустились істотних порушень КПК (1001-05) , у тому числі тих норм цього Кодексу, які забезпечують право ОСОБА_5 на захист. Заперечують також правильність вирішення судом цивільних позовів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав доводи касаційного подання і просив відмовити у задоволенні касаційних скарг, виступи засудженого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6, які підтримали доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за наведених у вироку обставин, доведена зібраними у справі доказами, які суд належно перевірив у судовому засіданні і дав їм всебічну та об’єктивну оцінку.

Сам ОСОБА_5 під час досудового слідства і в судовому засіданні визнав, що він підтримував тісні зв’язки з ОСОБА_14 і ОСОБА_13, не довідуючись, що один і другий є співробітниками міліції. Пояснював, що його зустрічі з ОСОБА_14 і ОСОБА_13 у весняно-літній період 2008 року були регулярними, що вони втрьох обговорювали і відпрацьовували план підпалу будинку ОСОБА_7 у м. Василькові. При цьому ОСОБА_5 стверджував, що ініціатором підпалу був не він, а - ОСОБА_13 Тому намагався за будь-що викрити злочинну діяльність останнього.

Проте такі доводи ОСОБА_5, як і аналогічні його доводи та посилання захисника в касаційних скаргах, не відповідають дійсності. Вони спростовуються сукупністю доказів у справі.

Відповідно до розділу 5 Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність" (2135-12) характер завдань, покладених на працівників ДКР, надає їм право безпосередньо спілкуватися з особами для отримання інформації, працювати методом особистого пошуку, про що доповідається керівникові рапортом.

З матеріалів справи видно і про це зазначено в листі заступника начальника ДКР МВС України, що ОСОБА_5 не мав ніякого плану - завдання на перевірку структурних підрозділів карного розшуку. Не мав він такого плану - завдання і на період з 1 по 5 липня 2008 року.

Згідно листа начальника ДКР МВС України ОСОБА_5, працюючи на посаді начальника управління ДКР МВС України, був зобов’язаний доповісти керівництву ДКР МВС України про свої зустрічі з ОСОБА_13 і ОСОБА_14, але не зробив цього.

Потерпілий ОСОБА_7 показав, що він дізнався про вибух і підпал біля свого будинку у м. Василькові від дружини і сина. На другий день після цієї події до нього приїжджала дружина ОСОБА_5. Вона розповіла, що її чоловік просить вибачення за те, що сталося і просила не писати заяви про притягнення свого чоловіка до криміналу. Повідомила, що ОСОБА_5 уже не такий, як був раніше. Він змінився. Пояснювала, що перед її чоловіком було поставлено таке завдання.

З показань потерпілої ОСОБА_8 убачається, що опівночі 3 липня 2008 року біля їхнього будинку, що по АДРЕСА_3, стався сильний вибух. Схопившись, вона побачила біля паркану свого будинку стовп полум’я, висотою до 11-12 метрів. Прокинулась мала дитина. Злякані вибігли на вулицю. Пожежу гасили впродовж 40 хвилин.

Потерпілий ОСОБА_7 підтвердив, що тієї ночі біля їхнього будинку стався вибух. У цей час він перебував неподалік і побачив високий стовп полум’я. Якби було залито будинок запальною сумішшю, твердив потерпілий, то згоріло б усе помешкання, з автомобілем у гаражі.

З інших матеріалів справи, зокрема, пояснень свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 видно, що ОСОБА_5 готувався до вимагання майна ОСОБА_7 й організував підпали будинку потерпілого у м. Василькові і будинку його сестри ОСОБА_11 неподалік м. Одеси. ОСОБА_5 не був обізнаний, що ОСОБА_13 і ОСОБА_14 є працівники спецпідрозділів міліції. На зустрічах, спочатку із ОСОБА_13, а потім у розмовах із ОСОБА_14 він повідомив, що необхідно примусити працівника міліції ОСОБА_7 передати авторитетним людям або свій будинок у м. Одесі, або 2 мільйони дол. США. Щоб ОСОБА_7 погодився виконати цю вимогу, його треба налякати. ОСОБА_5 запропонував їм підпалити будинок ОСОБА_7 у м. Василькові будинок і будинок його родички за оплату. Йшлося про 500.000 дол. США для ОСОБА_5 і 250.000 дол. США з цієї суми останній пообіцяв ОСОБА_13 ОСОБА_13 і ОСОБА_14, діючи за інструкціями свого керівництва, погодились це зробити. ОСОБА_5 возив їх до м. Василькова і показував будинок ОСОБА_7 Надав їм номери своїх мобільних телефонів. Передавав аванс у 1000 дол. США ОСОБА_14 Організував їхню поїздку до м. Одеси, де, по його вказівці, працівник місцевої міліції ОСОБА_17 показав будинок ОСОБА_7 і будинок сестри потерпілого в Овідіопольскому районі. На замовлення ОСОБА_5 вони приготували спеціальну суміш "Коктель Молотова". ОСОБА_5 неодноразово жалівся, що на нього тиснуть, і просив готуватись швидше. Демонструючи свої службові посвідчення, він щоразу нагадував, про свою здатність приховати будь-який злочин, при цьому проявляв байдужість щодо можливих трагічних наслідків підпалу. Вночі 3 липня 2008 року вони прибули до м. Василькова під пильним контролем ОСОБА_5, який був одягнутий у спеціальний спортивний костюм, з ножем і пістолетом. Він залишився біля автомобіля і наказав ОСОБА_13 і ОСОБА_14 учиняти підпал. Підійшовши до визначеного раніше місця, на незабудованій ділянці, що поруч із будинком ОСОБА_7, ОСОБА_13 із ОСОБА_14 зімітували підпал. ОСОБА_5 був упевнений, що його вказівку вони виконали. Він тут же передав ОСОБА_14 ще одну тисячу дол. США, наказавши йому і ОСОБА_13 терміново їхати до м. Одеси, і вчинити підпал будинку сестри ОСОБА_7, але незабаром був затриманий.

Те, що ОСОБА_5 організовував зазначені підпали, а ОСОБА_13 і ОСОБА_14, інсценуючи виконавство, викривали його злочинну діяльність, підтвердили свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, показання яких змістовно наведені у вироку.

Установлено, що начальник управління карного розшуку УМВС України в Запорізькій області майор міліції ОСОБА_14 був терміново відряджений до м. Києва з 28 червня 2008 року по 8 липня 2008 року в розпорядження ДКР МВС України для викриття злочинної діяльності ОСОБА_5. Про це свідчать розпорядження заступника міністра Внутрішніх Справ України № 693 від 27 червня 2008 року та розпорядження начальника УМВС в Запорізькій області, які досліджені судом.

Згідно листа начальника СВБ ГУБОЗ МВС України працівник міліції ОСОБА_13 у червні 2008 року був дійсно направлений до м. Києва для перевірки інформації про вчинення ОСОБА_5 злочину щодо працівника міліції ОСОБА_7

Відповідає дійсності те, що 2 липня 2008 року ОСОБА_5 телефонував працівнику міліції ОСОБА_17 і той, виконуючи завдання ОСОБА_5, цього ж дня зустрічав ОСОБА_13 і ОСОБА_14 у м. Одесі, показував їм будинок ОСОБА_7 на АДРЕСА_1, а потім із виїздом на АДРЕСА_2, показав їм будинок сестри ОСОБА_7 Ці об’єкти ОСОБА_13 і ОСОБА_14 фотографували.

Із матеріалів справи видно, що серед ночі 3 липня 2008 року на виїзді з м. Василькова ОСОБА_5 було затримано в автомобілі, в якому виявлено, в тому числі пластмасові бутлі з приготовленою для підпалу рідиною світло-жовтого кольору (бензином). ОСОБА_5 був одягнений у спеціальний спортивний костюм, мав при собі пістолет "ПМР" для стрільби гумовими набоями і ніж "GRAND WAY" для виживання у важких умовах.

Не відповідають фактичним обставинам справи посилання в касаційних скаргах засудженого і його захисника на те, що ОСОБА_5 не передавав номери своїх мобільних телефонів ОСОБА_13 і ОСОБА_14, а також валютні кошти останньому, в якості авансу і оплати за підпал будинку ОСОБА_7 у м. Василькові.

Доведено, що ОСОБА_13 і ОСОБА_14, готуючись до імітації виконання завдання ОСОБА_5 щодо підпалу майна потерпілих ОСОБА_7 у м. Василькові, купували бензин, що їм була видана для цього і ручна димова граната РГД-24 і "Терен-7".

За таких обставин суд правомірно й обгрунтовано визнав показання потерпілих, зазначених свідків достовірними і поклав в основу вироку. Даних про те, що будь-хто з них, чи хто-небудь із тих потерпілих чи свідків, на показання яких суд послався у вироку, могли обмовляти ОСОБА_5, а так само бути упередженими щодо нього, як про це наголошується в касаційних скаргах, у справі не має і таких даних судом не встановлено.

Згідно висновків судово-психологічних експертиз зазначена ситуація пожежі 3 липня 2008 року, що сталася на земельній ділянці, розташованій поруч з будинком ОСОБА_7 у м. Василькові, була для потерпілих помірно психотравмуючою і викликала у них інтенсивні емоції, їм завдані душевні страждання помірного рівня глибини.

Висновком судової пожежно-технічної експертизи підтверджено, що за умови виконання відповідних до інструкцій замовника вчинення підпалу будинку, в якому проживають ОСОБА_7, особами, які були з ним у попередній змові, могла виникнути пожежа в результаті вчинення ними підпалу цього будинку. Особи, які перебували в будинку на момент можливого вчинення підпалу без стороннього допомоги не могли самостійно евакуюватись (покинути будинок), через що їм могла загрожувати смертельна небезпека.

Паливні матеріали (бензин), яким були наповнені пластмасові бутлі, що вилучені в автомобілі ОСОБА_13, могли бути використані для створення умов підпалу будинку ОСОБА_7, що розташований у м. Васильків, за умови залиття цього бензину у гараж та у приміщення топкової, що на цокольному поверсі будинку. А за умови створення інтенсифікатору горіння відповідно до інструкцій замовника вчинення підпалу та його застосування задля цього, він міг сприяти динамічному розвитку пожежі.

У результаті вчинення імітації підпалу із застосуванням бензину А-95, гумової покришки та спецзасобів, ручної димової гранати РГД-2ч (РГД-2б) і "Терен-7" на території, вільної від забудов, пожежа у будинку ОСОБА_7 у м. Василькові виникнути не могла. Виникле горіння зазначених речей не загрожувало життю людей, які перебували у цьому будинку.

Висновки суду щодо оцінки майна потерпілих ОСОБА_7 і їхньої родички, яка мешкає в Одеській області Овідіопольського району, вмотивовані і ставити їх під сумнів підстав немає.

Отже, наведені докази та інші перевірені дані, на які суд послався у вироку, об’єктивно підтверджують його висновки про те, що начальник управління організації розкриття особливо тяжких і тяжких злочинів проти власності Департаменту карного розшуку МВС України "майор міліції" ОСОБА_5 зловживав службовим становищем і, готуючись за попередньою змовою групою осіб до вимагання, з використанням свого службового становища, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах організував готування до умисного знищення майна шляхом підпалу.

Злочинні дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 194 і ч. 3 ст. 364 КК України кваліфіковано правильно.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, грунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_15, свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, а також на висновках судово-медичної експертизи про виявлені у потерпілого ОСОБА_15 тілесні ушкодження. Висновки по даному епізоду обвинувачення ОСОБА_5 судом зроблені правильно і в колегії суддів вони сумнівів не викликають.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням суспільної небезпечності вчиненого злочину і даних про особу засудженого.

Приймаючи рішення про задоволення цивільних позовів, суд, як видно з вироку, керувався положеннями закону. Його висновки вмотивовані і колегією суддів під сумнів не ставляться.

Даних про те, що під час досудового слідства чи судом під час розгляду справи по суті було допущено порушення норм КПК України (1001-05) і тих норм цього Кодексу, що регулюють право на захист засудженого, як про це наголошується в касаційних скаргах, не виявлено.

Разом із тим у колегії суддів викликає сумнів у правильності рішення суду про виправдання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 263 КК України. Воно є поспішним і не грунтується на всебічному і повному дослідженні усіх доказів по даному епізоду обвинувачення. Суд не зробив глибокої перевірки даних, які містяться у протоколі огляду і вилучення сумки під час затримання ОСОБА_5, не співставив усі ці дані з висновками експерта та іншими доказами.

Тому вирок у цій частині слід визнати необгрунтованим і підлягає скасуванню, а справа по даному епізоду обвинувачення ОСОБА_5 - направленню на новий судовий розгляд. Під час якого суду необхідно усунути вказані недоліки, ретельно дослідити всі обставини вчиненого і залежно від встановленого прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Інших підстав для скасування чи зміни решти зазначеного вироку колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, ст. 2 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 і його захисника - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року про виправдання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 263 КК України скасувати, а кримінальну справу у цій частині направити на новий судовий розгляд.

У решті зазначений вирок щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.