Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 9 грудня 2010 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 6 листопада 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 10 березня 2010 року,

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 6 листопада 2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 10 березня 2010 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

Відмовляючи в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 суд указав, що з моменту події 28 січня 2006 року минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що діями ОСОБА_6 їй було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Зауважує, що суд відмовив в порушенні кримінальної справи з підстав, які не передбачені діючим кримінально-процесуальним законом, пославшись при цьому на норму закону, яка регламентує звільнення від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про задоволення касаційної скарги, який вважав, що у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 251 КПК України суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити кримінальну справу, повинен перевірити наявність підстав для її порушення за доводами, викладеними у скарзі, та прийняти одне з рішень, передбачених частиною другою цієї статті, у тому числі за наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи, дотримуючись положень ст. 6 КПК України.

Однак, цих вимог закону судом виконано не було.

Так, мотивуючи своє рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, суд послався на ст. 49 КК України та ст. 11-1 КПК України, якими передбачено відповідно підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності особи у зв’язку із закінченням строків давності.

Діючим же кримінально-процесуальним законом, зокрема, ст. 6 КПК України не передбачено вказаних судом підстав для відмови в порушенні кримінальної справи.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією ОСОБА_5, не встановив та не усунув порушення, допущені судом першої інстанції.

У зв’язку з тим, що рішення місцевого та апеляційного судів постановлені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно з дотриманням вимог статей 27, 94, 251 КПК України прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 6 листопада 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 10 березня 2010 року скасувати, а справу за скаргою ОСОБА_5 направити на новий судовий розгляд.