Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області та касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_7 на постановлені судові рішення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Вироком Лутугинського районного суду Луганської області від 9 грудня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч.1 ст. 115 КК України - строком на 13 років, за ч.2 ст. 289 КК України - строком на 6 років, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання – 13 років позбавлення волі;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч.2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 2 068,92 грн. солідарно.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 11 169 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 50000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 10 травня 2008 року, у період часу з 11 годин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на водосховищі біля водовідстійника шахти "Мащенська" в 17 км від с. Леніна Лутугинського району Луганської області, під час сварки з ОСОБА_10 умисно завдав останньому численні удари ножем в шию та в область грудної клітки, у такий спосіб позбавивши його життя.

Крім того, 10 травня 2008 року, приблизно з 12 год. до 13 год., ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, в районі водовідстійника в 17 км від с. Леніна Лутугинського району Луганської області незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ 21103, д.н. НОМЕР_1, якій належав потерпілій ОСОБА_9 та яким за довіреністю керував ОСОБА_10 Проїхавши незначну відстань та не справившись з керуванням, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишили автомобіль та з місця вчинення злочину зникли, заподіявши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду у зв’язку з ремонтом автомобіля на суму 1 030 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 16 березня 2010 року вирок залишений без зміни.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та призначеного їм основного покарання, ставить питання про зміну постановлених судових рішень у зв’язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні засудженим додаткового покарання за ч.2 ст. 289 КК України. Просить вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, без конфіскації майна, а на підставі ст. 70 КК України – на 13 років позбавлення волі, без конфіскації майна; ОСОБА_8 - засудженим за ч.2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації майна.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_6 і направлення справи на додаткове розслідування. Вважає, що зібрані у справі докази не підтверджують вини ОСОБА_6 в інкримінованих злочинах. Вказує на протиріччя в показаннях засудженого ОСОБА_8 Стверджує, що на досудовому слідстві до ОСОБА_6 застосовувалися недозволені методи ведення слідства, внаслідок чого він себе обмовив.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_11 просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати і справу направити на додаткове розслідування, оскільки він ніяких злочинів не вчиняв, на досудовому слідстві обмовив себе у зв’язку із застосуванням до нього недозволених методів ведення слідства. Вважає, що докази на підтвердження його вини, на які посилався суд, були сфальсифіковані.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційні скарги просив залишити без задоволення, захисника ОСОБА_5, яка просила пом’якшити покарання її сину ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що подання прокурора слід задовольнити, а касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Посилання у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, їм дана належна юридична оцінка в судових рішеннях. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом..

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які б могли мати значення до справи. Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів обґрунтовані сукупністю доказів, які з достатньою повнотою були зібрані органами досудового слідства і були предметом дослідження у судовому засіданні. Відповідно до вимог ст. 67 КПК України досліджені докази отримали належну оцінку у вироку суду. Об’єктивність оцінки наведених у вироку доказів перевірив апеляційний суд.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, немає.

Доводи у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_6 та його захисника про те, що на досудовому слідстві до ОСОБА_6 застосовувалися недозволені методи ведення слідства, внаслідок чого він себе обмовив, є безпідставними, оскільки не відповідають матеріалам справи.

Суд всебічно, повно та об’єктивно дослідив усі обставини справи і з урахуванням сукупності доказів дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_6, органами досудового слідства та судом не допущено.

Висновки суду є переконливими, ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах, і сумніву у колегії суддів не викликають.

Виходячи з фактичних обставин справи, дії ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 289 КК України судом кваліфіковані правильно.

Що стосується призначеного ОСОБА_6 покарання, то колегія суддів вважає, що воно є надто суворим та підлягає пом’якшенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) , що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, на час вчинення злочину займався суспільно корисною працею. Він позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є особою молодого віку.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_6 покарання не буде відповідати меті та загальним принципам призначення покарання. На думку колегії суддів, таке покарання не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а за своєю сутністю буде лише карою за вчинені злочини. Тому колегія суддів знаходить за можливе пом’якшити ОСОБА_6 призначене покарання до 10 років позбавлення волі.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи у касаційному поданні прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні покарання засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 289 КК України.

Так, санкція ч.2 ст. 289 КК України передбачає призначення основного покарання з конфіскацією майна або без такої.

Однак, суд першої інстанції призначив засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 основне покарання, взагалі не мотивувавши застосування або незастосування додаткового покарання – конфіскації майна, таким чином не призначив засудженим додаткове покарання, чим допустив неправильне застосування кримінального закону.

Зазначене порушення кримінального закону не було усунуто й судом апеляційної інстанції при розгляді справи за апеляціями прокурора та захисника.

Як убачається з матеріалів справи, засуджені, незаконно заволодівши автомобілем, мали умисел використати його як транспортний засіб і фактично залишили його на місці вчинення злочину. Корисливого мотиву їх дій судом не встановлено.

Тому колегія суддів вважає, що буде обґрунтованим засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 289 КК України без призначення ним додаткового покарання у виді конфіскації майна. У зв’язку з наведеним вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 289 КК України підлягає зміні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, ч.1 п.2 Розділу ХШ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити, касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Лутугинського районного суду Луганської області від 9 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 16 березня 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 змінити.

Покарання, призначене ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115 КК України, пом’якшити до 10 років позбавлення волі.

Вважати засудженими:

- ОСОБА_6 - за ч.2 ст. 289 КК України - до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, без конфіскації майна, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 289 КК України та ч.1 ст. 115 КК України – на 10 років позбавлення волі, без конфіскації майна;

- ОСОБА_8 - за ч.2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

В решті судові рішення у справі стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишити без змін.