Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на судові рішення щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2009 року засуджено:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимостей в Україні не має,

за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 305 КК України на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за ч. 3 ст. 307 КК України на вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_4 призначено дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, судимості не має,

за ч. 3 ст. 305 КК України на вісім років один місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, ч. 3 ст. 307 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_5 призначено вісім років один місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3, судимості не має,

за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. За ч. 3 ст. 305 КК України ОСОБА_6 виправдано;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_4, судимості не має,

за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 засуджено за вчинення умисних злочинів за наступних обставин.

У червні 2007 року громадянин Литовської Республіки ОСОБА_5 за попередньою змовою з громадянином Литовської Республіки ОСОБА_4 придбав у м. Вільнюсі Литовської Республіки у невстановленої слідством особи 962, 8973 грами порошкоподібної речовини із вмістом 645, 1412 грамів психотропної речовини – амфетаміну, що є особливо великим розміром, для подальшого незаконного переміщення її через кордон України та збут на цій території.

16 червня 2007 року приблизно о 7 год. 30 хв. ОСОБА_5 рейсовим автобусом сполученням "Вільнюс – Львів" із Республіки Польща в Україну через митний пост "Рава Руська" на території Жовківського району Львівської області незаконно перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю вказану психотропну речовину й того ж дня перевіз її до м. Львова для передачі ОСОБА_4, який заздалегідь обіцяв придбати її у ОСОБА_5

У цей же день приблизно о 10 год. 10 хв. на автовокзалі по вул. Стрийській у м. Львові ОСОБА_5 незаконно збув, а ОСОБА_4 придбав із метою збуту весь обсяг переміщеного ОСОБА_5 в Україну амфетаміну.

Того ж дня об 11 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 незаконно збув, а ОСОБА_6 придбав із метою збуту вказану психотропну речовину.

ОСОБА_7, будучи обізнаним, що ОСОБА_6 незаконно придбав амфетамін, на прохання останнього призначив зустріч у м. Києві з покупцем психотропної речовини на ім'я ОСОБА_9 й, надавши для незаконного перевезення психотропної речовини свій автомобіль ВАЗ – 2115, державний номер НОМЕР_1, та керуючи ним, о 23 год. 30 хв. разом із ОСОБА_6 виїхав із м. Львова до м. Києва з указаною масою амфетаміну для його подальшого збуту.

17 червня 2007 року приблизно о 8 год. 30 хв. ОСОБА_6 у м. Києві на території паркувального майданчика кафе "Долина Ельзац" по вул. Миколи Усенка, 1 під час зустрічі з особами на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у салоні вказаного автомобіля, яким керував ОСОБА_7, збув цим особам за 9000 доларів США весь обсяг психотропної речовини – амфетаміну, що є особливо великим розміром. У цей же час ОСОБА_7 та ОСОБА_6 затримали співробітники ГУ БКОЗ СБУ, співпрацюючи з якими та активно сприяючи розкриттю злочину, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на мобільний телефон останнього, ОСОБА_6 відправив повідомлення з реквізитами для отримання платежу від нього.

17 червня 2007 року приблизно о 14 год. 30 хв. у відділені "Правексбанку" у м. Львові по вул. Личаківській, 64 під час спроби зняття коштів, отриманих від збуту амфетаміну, співробітники БКОЗ УСБУ у Львівській області затримали громадян Литовської Республіки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У касаційному поданні прокурор посилається на безпідставне виключення судом кваліфікуючої ознаки дій засуджених – учинення злочинів у складі організованої групи, неправомірне виправдання ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 305 КК України, а також на необґрунтоване застосування при призначенні покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ст. 69 КК України. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів у сфері обігу психотропної речовини за обставин, викладених у вироку, є законними і обґрунтованими.

Твердження прокурора про безпідставність виключення судом кваліфікуючої ознаки дій засуджених – учинення злочинів у складі організованої групи не ґрунтується на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим у складі організованої групи, якщо в його вчиненні брали участь три і більше осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього злочину, об’єднаного єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім співучасникам.

Як убачається з показань ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під час допитів як підозрюваних та обвинувачених, так і в суді, вони заперечували вчинення інкримінованих злочинів у складі організованої групи, вказували, що серед них не було того, хто організував та спланував учинення злочинів, розробив єдиний план спільних дій, відомий усім учасникам групи, а також тих, хто визнавав авторитет цієї особи.

Окрім того, в ході досудового та судового слідства не встановлено у даній групі осіб тих ознак, які вказують на вчинення злочинів саме організованою групою, мети її створення, тривалість існування, набуття між учасниками сталих, стабільних зв’язків, правил поведінки та характеру стосунків, які б забезпечували їх зорганізованість.

За таких обставин виключення судом ознаки вчинення злочинів у складі організованої групи є правомірним. За відсутності доказів про вчинення контрабанди амфетаміну у складі організованої групи, правильним є і виправдання ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 305 КК України, так як даних про вчинення цього злочину безпосередньо ним чи у співучасті з іншими співучасниками не виявлено.

Розглядаючи справу в межах касаційного подання, колегія суддів погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за вказаними у вироку ознаками.

Непереконливими є і твердження прокурора про безпідставність застосування судом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ст. 69 КК України.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Щире каяття ОСОБА_6 та ОСОБА_7, їх активне сприяння розкриттю злочинів, позитивні характеристики, відсутність попередніх судимостей, стан здоров'я засуджених, а також наявність на утриманні у ОСОБА_7 матері – інваліда 2-ої групи визнано судом обставинами, що пом’якшують покарання.

З огляду на це обґрунтованим є висновок суду про те, що наведені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави для призначення засудженим покарання згідно зі ст. 69 КК України.

Наведені у касаційному поданні доводи щодо м’якості призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання не є достатніми для визнання неможливим виправлення засуджених у межах призначеного судом строку позбавлення волі.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України та ч. 1 п. 2 Розділу ХIII Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів,-

відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій.