Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області та касаційною скаргою засудженого на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2009 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 2 лютого 2010 р. щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово засудженого, востаннє: вироком Троїцького районного суду Луганської області від 10 грудня 2004 р. за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; звільненого 4 жовтня 2006 р. умовно-достроково за постановою Брянківського міського суду Луганської області на невідбутий строк 10 місяців 25 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 13 (тринадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Троїцького районного суду Луганської області від 10 грудня 2004 р. у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі.

ОСОБА_5 засуджено за вчинення такого злочину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_5 у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись навпроти дому АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків влаштував сварку зі своєю матір’ю ОСОБА_6, в ході якої в нього виник злочинний умисел щодо вбивства останньої. Реалізуючи його та діючи умисно, ОСОБА_5 повалив на землю ОСОБА_6 і наніс їй понад дев’ять ударів руками та ногами по різних частинах тіла і голови та удар дерев’яною палицею в область правого плеча.

Після цього з метою доведення злочинного умислу до кінця ОСОБА_5 взяв ОСОБА_6 на руки і заніс її в приміщення будинку АДРЕСА_2, де поклав на ліжко в спальні та руками стиснув горло, від чого вона померла.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 2 лютого 2010 р. вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційному поданні заступник прокурора Луганської області, посилаючись на порушення судом вимог ч. 2 ст. 375 КПК України, просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 2 лютого 2010 р.; змінити вирок Старобільського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2009 р.; призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 до призначеного покарання частково приєднати покарання за вироком Троїцького районного суду Луганської області від 10 грудня 2004 р. у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_5 12 (дванадцять) років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 наполягає на своїй непричетності до вбивства ОСОБА_6, вважає, що кримінальну справу відносно нього сфальсифіковано, а також розглянуто з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, просить вирок суду щодо нього скасувати, а кримінальну справу – направити на новий розгляд в Троїцький районний суд Луганської області.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання та вважав, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а касаційне подання прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Посилаючись у касаційній скарзі на фальсифікацію кримінальної справи щодо нього, засуджений ОСОБА_5 фактично наводить доводи про однобічність та неповноту досудового і судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 398 КПК України вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду відносно нього може бути скасовано або змінено судом касаційної інстанції лише з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону і невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Свої висновки про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд першої інстанції зробив на підставі доказів, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону дослідив і перевірив під час розгляду справи та дав їм належну оцінку. Зокрема, суд виходив із показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, показань потерпілої ОСОБА_21, які вона давала під час досудового слідства, даних протоколів огляду місця події та додаткового огляду місця події, висновків судово-медичної, судово-імунулогічної, додаткової судово-імунологічної, судово-трасологічної, додаткової судово-медичної та амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертиз, даних протоколу явки з повинною, протоколу додаткового допиту обвинуваченого від 13.10.2007 р., протоколу відтворення обстановки і обставин події від 13.10.2007 р.

Судом першої інстанції ретельно перевірено доводи засудженого про те, що він не писав явку з повинною та про те, що після затримання до нього було застосовано недозволені методи дізнання, і спростовано їх на підставі висновку судово-почеркознавчої експертизи від 28.09.2009 р., протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп’яніння від 11.10.2007 р., даних протоколів додаткового допиту обвинуваченого від 13.10.2007 р. та відтворення обстановки і обставин події від 13.10.2007 р.

У касаційній скарзі засуджений фактично просить перевірити його доводи про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, дати доказам іншу оцінку, ніж її дав суд першої інстанції. Однак перевірка таких доводів відноситься до компетенції апеляційного суду (ст. 367 КПК України); суд касаційної інстанції відповідно до чинного кримінально-процесуального закону це зробити не вправі.

Доводи засудженого ОСОБА_5 про порушення вимог ст. 55 КПК України щодо недопустимості повторної участі судді у розгляді справи внаслідок участі в апеляційному розгляді кримінальної справи щодо нього 2 лютого 2010 р. судді апеляційного суду Кожушка М.В., за участю якого було скасовано в апеляційному порядку вирок Троїцького районного суду Луганської області у даній справі від 4 лютого 2008 р., є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог зазначеної норми кримінально-процесуального закону не допускається лише повторна участь судді в новому розгляді справи в апеляційній інстанції після скасування ухвали, постановленої з його участю.

Водночас, як правильно зазначено у касаційному поданні прокурора, під час призначення ОСОБА_5 покарання за вироком від 29 жовтня 2009 р. Старобільським районним судом Луганської області не дотримано вимоги ч. 2 ст. 375 КПК України.

Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, надійшла для розгляду в Старобільський районний суд Луганської області після скасування за апеляцією засудженого ОСОБА_5 22 травня 2009 р. Апеляційним судом Луганської області вироку Сватівського районного суду Луганської області від 4 серпня 2008 р., відповідно до якого ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років 6 місяців позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання 6 місяців позбавлення волі не відбутої частини покарання за вироком Троїцького районного суду Луганської області від 10 грудня 2004 р. остаточно призначено 12 років позбавлення волі. Вирок Сватівського районного суду Луганської області від 4 серпня 2008 р. не було скасовано апеляційним судом за апеляцією прокурора чи потерпілого в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або більш суворого покарання.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 375 КПК України у Старобільського районного суду Луганської області не було підстав для призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання за ч. 1 ст. 115 КК України і за сукупністю вироків.

Зазначене порушення кримінально-процесуального закону не було виправлено апеляційним судом, у зв’язку з чим вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в цій частині належить змінити.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 розділу ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) ), колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Старобільського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2009 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 2 лютого 2010 р. щодо ОСОБА_5 змінити .

Пом’якшити призначене ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання до 11 (одинадцяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Троїцького районного суду Луганської області від 10 грудня 2004 р. 6 (шість) місяців позбавлення волі і остаточно за сукупністю вироків призначити ОСОБА_5 12 (дванадцять) років позбавлення волі.