Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 9 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 26 січня 2010 року щодо ОСОБА_5

Зазначеним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівська Донецької області, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 311 КК України на 1 (один) рік обмеження волі; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 5 (п’ять) років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки із покладенням на нього передбаченого ст. 76 КК України обов’язку: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він 8 квітня 2009 року приблизно о 18 год. 50 хв., знаходячись у приміщенні літньої кухні, розташованої у дворі його будинку (АДРЕСА_1), з метою незаконного виготовлення та зберігання, як з метою збуту, так і з метою особистого вживання особливо небезпечної психотропної речовини, діючи умисно, узяв із розташованого у дворі його будинку сараю невстановлену кількість прекурсору – соляної кислоти, тобто незаконно придбав, і переніс у приміщення літньої кухні, де незаконно зберігав її без мети збуту.

Крім того, приблизно о 19 год. ОСОБА_5 незаконно виготовив особливо небезпечну психотропну речовину – кустарно виготовлений препарат із ефедрину, псевдоефедрину або препаратів, що містять його, вагою 3,39 г, та незаконно зберігав її в приміщенні літньої кухні за місцем проживання як з метою особистого вживання шляхом ін’єкцій, так і з метою збуту ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Того ж дня з письмового дозволу ОСОБА_5 працівниками міліції було проведено огляд приміщення літньої кухні за його місцем проживання, під час якого було виявлено і вилучено особливо небезпечну психотропну речовину – кустарно виготовлений препарат із ефедрину, псевдоефедрину або препаратів, що містять його, вагою 3,39 г (в перерахунку на суху речовину 0,45 г), а також шприц одноразового використання 2 мл, який містив рідину жовтого кольору з різким запахом, масою 1,7 мл, та ПЕТ пляшку з рідиною жовтого кольору, масою 155 мл, які є прекурсором – соляною кислотою.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 26 січня 2010 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, порушив вимоги закону і недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину і дані про його особу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України, суд зробив на підставі доказів, які є у справі. Висновки суду в цій частині у касаційному поданні не оспорюються.

Викладені у касаційному поданні доводи про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, допустив істотні порушення кримінально-процесуального і кримінального закону, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ці вимоги закону суд не виконав та не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом’якшують його покарання. При цьому, як правильно зазначається у поданні, суд належним чином не оцінив і не врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів, один із яких відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України належить до категорії тяжких.

Апеляційний суд зазначені порушення кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону залишив поза увагою.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційного подання про неправильне застосування судами кримінально-процесуального і кримінального закону, у зв’язку з чим судові рішення щодо ОСОБА_5 належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, якщо винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів буде доведено, а кваліфікація його дій – підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального і кримінального законів, у тому числі, за наявності до того підстав, шляхом призначення йому більш суворого покарання.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 р. (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 р. (3323-15) ), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-III від 21 червня 2001 р. (2533-14) ), колегія суддів

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 26 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, в тому числі за м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.