Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 9 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року щодо ОСОБА_5

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Димитрова Донецької області, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5:

на користь Комунальної Установи "Бердянська міська лікарня" витрати на лікування ОСОБА_6 в сумі 631 грн. 30 коп.;

на користь потерпілого ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 5940 грн. 13 коп. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 6708 грн. 82 коп. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Зазначеним вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він 16 грудня 2008 року приблизно з 19 год. до 19 год. 05 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на узбіччі проїзної частини дороги, розташованої поблизу будинку № 48 по вулиці Макарова у місті Бердянську, діючи умисно, з хуліганських спонукань, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, проявляючи неповагу до загальноприйнятих норм поведінки, діючи в умовах очевидності, грубо висловлюючись нецензурною лайкою на адресу сторонніх осіб, наніс ОСОБА_6 удар кулаком по обличчю, чим заподіяв йому фізичний біль, від якого останній впав на землю. Продовжуючи свої хуліганські дії та проявляючи особливу зухвалість, ОСОБА_5, застосовуючи пістолет, заряджений патронами травматичної дії, здійснив три постріли по тілу ОСОБА_6, а також два постріли по тілу ОСОБА_7, заподіявши їм легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи умисно, з метою завдання їм тілесних ушкоджень, застосовуючи пістолет, заряджений патронами травматичної дії, здійснив прицільний постріл в область лівої верхньої кінцівки ОСОБА_6 та прицільний постріл в область правої верхньої кінцівки ОСОБА_7, заподіявши потерпілим тілесні ушкодження середньої тяжкості, спричинивши їм тривалий розлад здоров’я.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 у частині засудження за ч. 4 ст. 296 КК України скасовано, а кримінальну справу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину. У решті вирок залишено без зміни. На підставі пункту "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості та невідповідністю висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, а кримінальну справу – направити на новий апеляційний розгляд. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання на підставі акту амністії.

У запереченні на касаційне подання прокурора ОСОБА_5 стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, є обгрунтованими. Зазначає, що його зустріч з потерпілим ОСОБА_6 була запланована з метою з’ясування особистих стосунків, які виникли внаслідок ранкових подій, вказує на відсутність у нього умислу грубо порушити громадський порядок, відсутність у його діях особливої зухвалості та виняткового цинізму. Стверджує, що умисел на заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень у нього виник безпосередньо під час конфлікту з ними. Також зазначає, що він не позбавлений батьківських прав, на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей, 1996 і 2002 років народження, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано звільнив його від кримінального покарання на підставі пункту "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та поданих на нього заперечень, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із ухвали апеляційного суду свої висновки про відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, цей суд обґрунтував тим, що є відсутніми "ознаки об’єктивної і суб’єктивної сторони – об’єкт злочину, мотив явної неповаги до суспільства". Суд зазначив, що із матеріалів справи вбачається, що дії ОСОБА_5 мали місце "у вечірній час, у безлюдному місці, біля проїзної частини, у районі бази відпочинку, яка в зимовий період не функціонувала, всі події продовжувалися протягом приблизно 5 хвилин, а також сам конфлікт між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 розпочався ще вранці".

Інших доводів на користь зазначеного висновку суд не навів, всупереч вимогам ст. 377 КПК України у своїй ухвалі не зазначив, які норми процесуального чи матеріального закону порушив суд першої інстанції та в чому вони полягали. Не проводячи судового слідства і не викликаючи в судове засідання жодного свідка, апеляційний суд обмежився лише оголошенням показань свідків, які вони давали під час досудового слідства та розгляду справи в суді, висновків судово-медичних експертиз та деяких матеріалів справи, після чого у своїй ухвалі, не обґрунтувавши своїх висновків, дав наявним у справі доказам іншу оцінку, ніж ту, яку давав їм суд першої інстанції.

Між тим, апеляційному суду з урахуванням конкретних обставин даної справи, досліджуючи питання про наявність чи відсутність у діянні ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, необхідно було враховувати, оцінивши належним чином докази, всі обставини події та мотиви, якими керувався ОСОБА_5, зокрема обставини, які призвели до конфлікту з ОСОБА_6, характер подальших дій ОСОБА_5, те, що під час зазначених у вироку подій були присутніми не тільки ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а й інші особи (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, інші особи), що від дій ОСОБА_5 постраждав і ОСОБА_7, конфліктних стосунків з яким у засудженого не було.

За таких обставин, як правильно зазначає прокурор у своєму поданні, висновок про відсутність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, зроблено передчасно внаслідок істотних порушень апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону. У зв’язку з цим ухвалу апеляційного суду належить скасувати, а справу – направити на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи належить виконати всі вимоги закону, при необхідності провести судове слідство та постановити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 р. (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 р. (3323-15) ), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-III від 21 червня 2001 р. (2533-14) ), колегія суддів

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року відносно ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.