Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні 9 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 і його захисника – адвоката ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2010 року, яким частково скасовано вирок Краматорського міського суду від 1 грудня 2009 року про засудження

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 77 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади і ті, що передбачають ведення бухгалтерського обліку, на три роки, за ч. 2 ст. 212-1 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади і ті, що передбачають ведення бухгалтерського обліку, на два роки, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади і ті, що передбачають ведення бухгалтерського обліку, на три роки, зі звільненням від відбуванням основного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на три роки.

Як визнав суд, ОСОБА_6, займаючись підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи на підставі розпорядження Краматорської міської ради народних депутатів і згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 від 26 березня 2004 року у м. Краматорську, із січня 2007 року по серпень 2008 року умисно не нараховував і не сплатив податки на суму 1.198.399,08 грн.

У зазначений період він здійснював приховану від оподаткування підприємницьку фінансово-господарську діяльність, у процесі якої реалізував товари, роботи (послуги) на суму 4.235.869,43 грн., у тому числі НДС 705.980,09 грн., а саме: ВАТ "Сателліт Сервіс" ДП "СУ №451 АТ ЗТ "Донбаспромелектромонтаж", ЧМНПП "АДЛ", ВАТ "Краматорський хлібокомбінат", ВАТ НПП "Крамтехцентр", ВАТ "Торговий Дім Будкапітал", ЦЕС №1 Донецького філіала ВАТ "Укртелеком", ФЛП ОСОБА_7 і умисно не нараховував до Пенсійного фонду України страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суму 1.142.994 грн.

Своїм вироком Апеляційний суд частково скасував зазначений вирок місцевого суду і призначив ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 212 КК України п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади і ті, що передбачають ведення бухгалтерського обліку, на три роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 212-1 КК України один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади і ті, що передбачають ведення бухгалтерського обліку, на два роки, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади і ті, що передбачають ведення бухгалтерського обліку, на три роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 і його захисник – адвокат ОСОБА_5 ставлять питання про скасування вироку апеляційного суду. Не заперечуючи проти доведеності винуватості засудженого у вчиненні зазначених злочинів і правильність кваліфікації його дій, вони вважають, що призначене апеляційним судом покарання є надмірно суворим. Стверджують, що вищестояща інстанція, на відміну від суду першої інстанції, не врахувала обставини, які пом’якшують покарання винуватого, у тому числі щире каяття, визнання своєї вини, позитивні характеристики.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступ захисника – адвоката ОСОБА_5, який підтримав доводи касаційних скарг, думку прокурора про залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 і ч. 2 ст. 212-1 КК України, у тому числі такого, який згідно кваліфікації ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Винуватість ОСОБА_6 у зазначених злочинах ґрунтується на перевірених доказах і в касаційних скаргах не оспорюється, не ставиться під сумнів і юридична оцінка його дій.

При призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував щире каяття засудженого, його позитивні характеристики, сімейний стан, перебування на утриманні дитини і те, що він уперше притягається до кримінальної відповідальності, але залишив поза увагою ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і суми несплачених податків.

Зазначені обставини врахував апеляційний суд і дійшов обгрунтованого висновку про безпідставне застосування місцевим судом щодо ОСОБА_6 положень ст. ст. 69, 75 і 77 КК України.

Тому вважати, що апеляційна інстанція призначила ОСОБА_6 надмірно суворе покарання, колегія суддів підстав не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 і його захисника – адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2010 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.