Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 січня 2010 року .

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Харкова,

громадянина України,

не судимого, –

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.; на користь НДЕКЦ при УМВС України в Харківській області 507 грн. 06 коп. судових витрат за проведення експертних досліджень.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 до ПП "Ангеліна +" про стягнення матеріальної шкоди в сумі 38 259 грн. відмовлено.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 4 лютого 2008 року приблизно о 10 годині, керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ-1105 д/н НОМЕР_1, рухаючись у напрямку сел. Рогань Харківського району Харківської області, на 8 км + 300 м вказаної дороги, в умовах недостатньої видимості, не впевнившись у безпеці свого маневру, на порушення вимог п. 14.6 (а) Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , почав виконувати маневр обгону вантажного автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21081, д/н НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_7

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-21081 ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 січня 2010 року цей вирок в частині вирішення цивільного позову, заявленого ОСОБА_7, про стягнення матеріальної шкоди з ПП "Ангеліна +" в сумі 38 259 грн. скасовано, а справу направлено до того ж районного суду в порядку цивільного судочинства.

У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень та, з урахуванням усіх пом’якшуючих обставин, у тому числі й наявності на його утриманні матері та бабусі, які є інвалідами 2-ої групи та непрацездатними, призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами. Також зазначає, що на порушення вимог ст. 354 КПК України ні його, ні його підзахисного ОСОБА_5 не було повідомлено про день та час розгляду справи в апеляційному суді, у зв’язку із чим останній був позбавлений можливості брати участь в засіданні суду. Крім того, наводячи свої обґрунтування, порушує питання про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілого про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах і в касаційній скарзі не заперечується.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно, що також не оспорюється.

Обираючи ОСОБА_5 міру покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та його наслідки, обставини справи, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується задовільно, раніше не судимий, має вищу освіту, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, та призначив йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі в мінімальній межі, встановленій санкцією цієї статті.

При цьому суд навів вагомі аргументи, чому вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Призначене ОСОБА_8 судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати призначене ОСОБА_8 покарання несправедливим унаслідок суворості, а також підстав для застосування ст. 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Посилання у касаційній скарзі захисника на те, що ні його, ні його підзахисного ОСОБА_5 не було повідомлено про день та час розгляду справи в апеляційному суді, є необґрунтованим. Як убачається із матеріалів справи, усім учасникам судового розгляду, у тому числі й засудженому ОСОБА_5 та його захиснику – адвокату ОСОБА_6, своєчасно направлялося повідомлення про день і час розгляду справи в апеляційному суді (а. с. 202).

Вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_5 є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству, а тому посилання у касаційній скарзі на неправильне вирішення цивільного позову є безпідставними.

Такі ж як і касаційній скарзі доводи захисника були викладені в його апеляції, які перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, колегією суддів по справі не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись статями 394–396 КПК України (1001-05) та абз. 1 п. 2 розділу 13 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок Харківського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 – б е з з м і н и.