Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Львівської області на постанову Городоцького районного суду Львівської області від 2 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2009 року.

Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 2 грудня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Підліски Мостиського району

Львівської області, громадянина України,

не судимого, –

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки, а провадження у справі закрито.

ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він, працюючи на посаді державного інспектора з карантину рослин по обслуговуванню Городоцького та Мостиького районів Львівської області та будучи службовою особою, 24 вересня 2007 року приблизно о 17 годині 25 хвилин в службовому кабінеті отримав від ОСОБА_6 гроші в сумі 100 євро в якості хабара за сприяння у виготовленні та за пришвидшення видачі карантинних сертифікатів на сільськогосподарську продукцію.

Крім цього, ОСОБА_5, фактично не відібравши взірців картоплі з партії, яку мав намір транспортувати за межі Львівської області ОСОБА_6, та не перевіривши відповідність даної партії картоплі вимогам відповідності діючих норм і правил видав карантинні сертифікати відповідності цієї картоплі діючим нормам та вимогам, завіривши ці документи своїм підписом та печаткою.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2009 року цю постанову залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що суд, дійшовши висновку про те, що внаслідок зміни обстановки ОСОБА_5 перестав бути суспільно небезпечним, не вказав у постанові, в чому конкретно виявилася зміна обстановки, яка зумовила те, що на час розгляду справи підсудний перестав бути суспільно небезпечним. Зазначає, що посилання суду на обставини, які характеризують особу підсудного не є достатніми для висновку про те, що він перестав бути суспільно небезпечним. Вважає, що суд не мав законних підстав для застосування ст. 48 КК України. Також зазначає, що постанова суду не мотивована, оскільки у ній не зазначено доказів винності особи у вчиненні злочину та умов і підстав, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Крім того вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційний суд не спростував доводів прокурора, а лише навів перелік доказів, викладених у постанові районного суду.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 48 КК України, особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде встановлено, що вчинений нею вперше злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості й на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки це діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Зі змісту цього закону випливає, що перш ніж прийняти таке рішення суд має однозначно та з дотриманням процедури, передбаченої кримінально-процесуальним законом, встановити обставини, з огляду на які поставлений у провину злочин визнається таким, що втратив суспільну небезпечність або особа, що його вчинила, – такою, що перестала бути суспільно небезпечною.

Як видно з матеріалів справи, судом ці вимоги закону не були дотримані.

Так, своє рішення про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України місцевий суд мотивував, зокрема тим, що останній позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, з дня вчинення злочину не вчиняв злочинів чи правопорушень, працює за місцем своєї основної роботи.

Проте з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, оскільки з матеріалів справи убачається, що злочин ОСОБА_5 вчинив з використанням свого службового становища, на даний час продовжує обіймати посаду провідного спеціаліста державного інспектора з карантину рослин по обслуговуванню Городоцького та Мостицького районів Львівської області. Крім того, суд не навів у постанові переконливих мотивів, з огляду на які він дійшов висновку про те, що обвинувачений або обстановка навколо нього зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення ним нових злочинів.

Ураховуючи те, що по справі судом не було встановлено і не наведено у постанові будь-яких змін обстановки на час розгляду справи в суді, то позитивні дані про особу ОСОБА_5 самі по собі не давали підстав для застосування до нього ст. 48 КК України, а могли бути враховані судом лише при призначенні йому покарання.

Слушними є також доводи прокурора про істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) , при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час судового розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину й особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України (2341-14) . Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК України (1001-05) порядку відповідне судове рішення.

Так, у постанові суду зазначено лише, що ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні злочину. Проте суд не відобразив у постанові результат аналізу доказів, на підставі яких дійшов висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому діянь, про наявність у діяннях складів злочинів та правильність кваліфікації дій винного.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_5 за апеляцією прокурора, не звернув уваги на вказані порушення закону, не перевірив доводів прокурора і не навів переконливих мотивів прийнятого рішення, а тому й ухвала апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статями 394- 396 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу 13 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Городоцького районного суду Львівської області від 2 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.