Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 9 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 грудня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 травня 2010 року, засуджено:

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше судимого 3 серпня 2000 року за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 року) на два роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на два роки,

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнано винними у тому, що вони, за обставин, викладених у вироку, 6 грудня 2001 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння чужим майном, разом із невстановленими слідством особами завдали потерпілому ОСОБА_9 удари і ногами по голові та тулубу, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, та заволоділи майном потерпілого на загальну суму 1 649 гривень.

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, та на призначення засудженим надмірно м’якого покарання.

Зокрема, у скарзі йдеться про те, що суд безпідставно не визнав обставиною, що обтяжує покарання, вчинення засудженими злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Зазначає у скарзі прокурор і про те, що необґрунтовано визнано обставинами, що пом’якшують покарання – відшкодування шкоди та наявність на утриманні батьків-інвалідів та неповнолітніх дітей.

Також прокурор зазначає, що судом необґрунтовано призначено засудженим покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнено від відбування покарання.

Просить судові рішення щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора на підтримку касаційної скарги; пояснення засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5, які заперечували прот її задовлення; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим. Цей висновок у касаційній скарзі прокурора не оспорюється.

Кваліфікація дій винних за ч. 2 ст. 187 КК України також прокурором не оспорюється.

При призначенні ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудних – їх позитивні характеристики, те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, ОСОБА_7 має на утриманні батька – інваліда ІІ групи, а ОСОБА_6 – неповнолітню дитину та батька – інваліда ІІ групи, ОСОБА_8 – неповнолітню дитину; обставини, що пом’якшують покарання, зокрема, добровільне відшкодування завданих збитків, позитивні характеристики підсудних, те, що в них на утриманні перебувають непрацездатні родичі, врахував суд і те, що від дня вчинення злочину минув значний проміжок часу, протягом якого підсудні не були притягнуті до будь-якої відповідальності, і, належним чином умотивувавши своє рішення про призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 187 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання та звільнив їх від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк максимальною тривалістю.

Доводи прокурора про те, що суд безпідставно не визнав обставиною, що обтяжує покарання засудженим – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 КК України суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

Як видно з вироку, місцевий суд, навівши мотиви, обґрунтовано не визнав обставиною, що обтяжує покарання засудженим – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Крім того, при призначенні покарання підсудним місцевий суд обґрунтовано врахував, що ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 липня 2005 року вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2005 року відносно цих же засуджених було скасовано не у зв’язку з м’якістю призначеного їм покарання, тому суд при новому розгляді справи відповідно до вимог ст. 400 КПК України, був позбавлений можливості посилити покарання.

Апеляційний суд постановив ухвалу відповідно до вимог ст.ст. 362, 377 КПК України і обґрунтовано залишив вирок щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 без зміни.

Враховуючи викладене, підстав вважати призначене ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 покарання несправедливим внаслідок м’якості, про що йдеться в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 при перевірці судових рішень у касаційному порядку не виявлено.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 травня 2010 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 – без зміни.