Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 9 грудня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 8 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5,

постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 8 квітня 2010 року скасовано постанову заступника начальника СВ ПМ ДПА у Херсонській області від 26 березня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно директора СТОВ "СГ "Махаріші" ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2010 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

На думку особи, яка порушила кримінальну справу, ОСОБА_5, будучи службовою особою – директором СТОВ "СГ "Махаріші", з метою незаконного отримання з державного бюджету коштів, заявив до відшкодування на рахунок підприємства податок на додану вартість у червні 2007 року (за вересень 2006 року) 2 180 000 гривень, у липні 2007 року – 477 360 гривень, у вересні 2007 року – 2 029 572,53 гривні, чим вчинив замах на заволодіння державними коштами на суму 4 686 932,53 гривні, що є особливо великим розміром.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судами необґрунтовано скасовано постанову слідчого про порушення кримінальної справи, оскільки органами досудового слідства при її порушенні було дотримано вимог ст. ст. 94, 98 КПК України, у зв’язку з чим просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора на підтримку касаційного подання; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5, вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, тобто заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд, залишивши рішення суду першої інстанції без зміни, на вказані недоліки уваги не звернув.

Крім того, місцевий суд не врахував, що відповідно до вимог п. 5.2.6. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Будь-якого обмеження щодо порушення кримінальної справи стосовно платника податків за наявності приводів і підстав зазначена норма закону не містить, а суд першої інстанції, пославшись на неї як на обґрунтування свого висновку про задоволення скарги, витлумачив цю норму всупереч її точному змісту.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно у відповідності з вимогами ст. 236-8 КПК України перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, п. 2 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 8 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.