Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 9 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду Вінницької області від 2 липня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку села Бегічево Обоянського району Курської області, мешканку АДРЕСА_1, раніше не судиму,

за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні умисного вбивства своєї малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, за таких обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за місцем свого мешкання – у АДРЕСА_2, нагодувавши ввечері свою малолітню доньку, поклала її спати і лягла спати сама.

Приблизно о 23-й годині ОСОБА_5 прокинулася від плачу своєї дитини і, розлютившись на неї за те, що вона заважає їй спати, вирішила позбавити дочку життя.

З цією метою ОСОБА_5 взяла обома руками ОСОБА_7 за обидві ніжки, підняла з коляски, та підійшла, тримаючи її за ніжки в положенні тіла дитини головою донизу, до цегляної плити, розташованої в кімнаті будинку. Розмахнувшись, ОСОБА_5 декілька разів вдарила тулубом та головою дитину об край плити, заподіявши доньці тілесні ушкодження у виді саден та синців на обличчі, розповсюджених крововиливів на м’яких тканинах голови, численних переломів кісток склепіння черепу, розповсюджених субарахноїдальних крововиливів, закритих переломів кісток правого передпліччя в нижній третині, лівої та правої плечових кісток, перелом першого ребра справа, забій легень та серця.

Смерть ОСОБА_7 настала від внутрішньо-черепної травми, що супроводжувалась забиттям головного мозку.

У своїй касаційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_5 зазначає, що злочину, за який її засуджено, вона не вчиняла, а змушена була себе обмовити внаслідок збігу тяжких обставин.

Йдеться у скарзі й про те, що судом належним чином не було перевірено версію про причетність до вбивства дитини ОСОБА_8

Засуджена також твердить, що була позбавлена можливості ознайомитися з матеріалами справи після закінчення досудового слідства.

Скарга ОСОБА_5 містить і посилання на те, що захисник, яка брала участь у справі, не виконувала своїх обов’язків належним чином.

Покарання, яке призначив їй апеляційний суд, засуджена вважає надмірно суворим.

ОСОБА_5 просить вирок апеляційного суду щодо неї скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Захисник у своїй касаційній скарзі посилається на доводи аналогічні, викладеним у скарзі засудженої, і також просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженої на підтримку поданих скарг; думку прокурора, яка просила залишити касаційні скарги без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні нею зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, під час допиту як обвинуваченої 16 грудня 2009 року ОСОБА_5, в присутності захисника ОСОБА_6, повністю визнала себе винною у вчиненні умисного вбивства своєї малолітньої дочки, зазначила, що взяла дитину за ніжки та тричі вдарила її головою об плиту, а після того як дитина замовкла, поклала її на ліжко, а сама побігла до сусідки та повідомила, що вбила свою дитину (т. 1 а.с. 87-92). Ці показання підтвердила ОСОБА_5 і під час її додаткового допиту як обвинуваченої 24 березня 2010 року (т.1 а.с. 124-126).

Показання ОСОБА_5, дані нею на досудовому слідстві, узгоджуються з даними, які містяться в протоколі відтворення обстановки і обставин події від 14 грудня 2009 року, згідно з якими ОСОБА_5 розказала і показала яким чином вона вбила свою дочку ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 61-67).

Згідно з даними протоколу огляду місця події від 9 грудня 2009 року у АДРЕСА_2 виявлено труп немовляти жіночої статі з ознаками насильницької смерті (т.1 а.с. 5-13).

За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_7, 7 червня 2009 року, настала від внутрішньо-черепної травми, що супроводжувалась забиттям головного мозку (т. 1 а.с. 100-101).

Відповідно до експертного висновку підтверджено, що виявлені на трупі немовляти ОСОБА_7 ушкодження виникли внаслідок завдання ударів за обставин, що вказувала ОСОБА_5 – тримаючи дитину за ніжки, завдаючи удари тілом дитини об муровану плиту (т. 1 а.с. 136-137).

Експерт ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив свої висновки.

Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 показали, що в ніч з 8 на 9 грудня 2009 року ОСОБА_5 прийшла до них додому і сказала, що її дитина мертва, вони ходили до неї (ОСОБА_5.) додому і бачили мертвою малолітню дитину. Ці показання підтвердили і свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_14 показала, що в ніч з 8 на 9 грудня 2009 року до неї додому прийшла ОСОБА_5 і сказала, що її дитина мертва і розповіла, що вона (ОСОБА_5.) взяла свою дитину за ніжки і тричі вдарила її головою об плиту.

Свідок ОСОБА_15 також підтвердила, що ОСОБА_5 сказала, що вбила свою дитину, і вона викликала міліцію зі свого домашнього телефону.

Відповідно до висновку судово-психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_5 в період вчинення злочину на хронічне психічне захворювання не страждала, та могла усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 1 а.с. 107-110).

Версія про можливу причетність співмешканця засудженої ОСОБА_8 до вчинення злочину щодо малолітньої ОСОБА_7 належним чином перевірена під час досудового і судового слідства та свого підтвердження не знайшла.

Так, свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 підтвердили показання ОСОБА_8 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року вони всі разом святкували його день народження в селі Комунарівка і закінчили святкувати приблизно о 24-й годині цього ж дня.

Оцінивши ці та інші докази в справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про вчинення умисного вбивства малолітньої ОСОБА_7 саме ОСОБА_5 і правильно кваліфікував її дії за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

Висновки апеляційного суду, викладені у вироку, не містять протиріч, ґрунтуються на матеріалах розслідування, досліджених у суді, та підтверджуються даними судового слідства. Тому колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг засудженої та її захисника про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи є безпідставними.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами касаційної скарги засудженої про порушення вимог ст. ст. 218, 220 КПК України, оскільки відповідно до протоколу пред’явлення обвинуваченій і її захиснику матеріалів справи ОСОБА_5 та її захисник ознайомлені з матеріалами справи (т. 1 а.с. 158).

Доводи засудженої про неналежне виконання захисником своїх обов’язків є також необґрунтованими. Як під час досудового так і судового слідства ОСОБА_5 про це не заявляла, а матеріали справи не містять відомостей які б могли свідчити про неналежне здійснення адвокатом ОСОБА_6 захисту прав і законних інтересів ОСОБА_5

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, належним чином з’ясовані обставини, що характеризують об’єктивну сторону злочину, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає необґрунтованими й доводи касаційних скарг засудженої та захисника про однобічність та неповноту досудового і судового слідства.

Доводи ОСОБА_5 про її непричетність до вчинення вбивства своєї малолітньої дитини та докази, на які вона та її захисник посилались на підтвердження цих доводів, були предметом ретельного дослідження апеляційного суду. У вироку наведена оцінка досліджених у судовому засіданні доказів на обґрунтування того, чому одні з них прийняті судом і покладені в основу його висновків, а інші відкинуті ним.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого засудженою злочину, даних про її особу, належним чином умотивувавши своє рішення у цій частині, апеляційний суд призначив ОСОБА_5 покарання, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_5, а тому немає й підстав для задоволення касаційних скарг.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційні скарги засудженої ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Вінницької області від 2 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.