Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 9 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу –

10 грудня 2008 року за ч. 1 ст. 185 КК України

на один рік шість місяців позбавлення волі,

на підставі ст. 75 КК України звільненого

від відбування покарання з випробуванням

на один рік іспитового строку,

за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 510 грн. штрафу.

Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2008 року відносно ОСОБА_5 постановлено виконувати самостійно,

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він 18 вересня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_6, перебуваючи на робочому місці в МТФ № 1 ТОВ "Оріон Молоко", що с. Штомпелівка Хорольського району, вчинили крадіжку редуктора вартістю 1.135 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 березня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого не оскаржуються, і касаційне подання щодо якого не принесено.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій засудженого, твердить, що призначене ОСОБА_5 із застосуванням положень ст. 69 КК України покарання є м’яким. Зазначає, що суд не врахував належним чином дані про особу засудженого, який, будучи раніше судимим за вчинення злочину проти власності, під час іспитового строку знову вчинив аналогічний злочин середньої тяжкості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, просив скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання прокурора, колегія суддів дійшла до наступного.

Обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд послався на докази, що містяться в матеріалах справи.

Приймаючи рішення про покарання Ростоці суд допустив помилку у правозастосуванні.

Згідно з вимогами ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення попереднього вироку, але до повного його відбуття вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеного у порядку ст. 75 КК України, та призначення покарання, яке згідно з ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Зазначених вимог закону суд не дотримався. Маючи дані про те, що ОСОБА_5 вчинив злочин проти власності у період іспитового строку, встановленого йому вироком від 10 грудня 2008 року, суд не призначив засудженому покарання за правилами, передбаченими в ст. 71 КК України, а ухвалив рішення про самостійне виконання попереднього вироку.

У такому разі доводи прокурора в касаційному поданні про необґрунтованість вироку та ухвали через надмірну м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання та неправильне застосування кримінального закону є слушними.

Вирок та ухвала щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і в разі доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону. Призначене ОСОБА_5 із застосуванням положень ст. 69 КК України покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.