Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7, подану в інтересах засудженого ОСОБА_5, на вирок Апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2010 року,

встановила:

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Степанці Канівського району Черкаської області, жителя м. Києва, раніше не судимого,

засуджено:

- за п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років;

- за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Питання про речові докази вирішено в порядку, визначеному ст. 81 КПК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 30 липня 2009 року в нічний час, будучи у стані алкогольного сп’яніння, на території Парку культури і відпочинку "Гідропарк" у м. Києві після спільного вживання спиртних напоїв із ОСОБА_8 в кафе "Славутич" ПКіВ "Гідропарк" під час сварки із нею на ґрунті особистих неприязних стосунків завдав ОСОБА_8 удари руками й ногами в голову та живіт. Потім неподалік ресторану "Козачок" в ПКіВ "Гідропарк" завдав їй ще декілька ударів та, усвідомлюючи, що завдає потерпілій особливих фізичних страждань, діючи з особливою жорстокістю, частиною гілки діаметром 1,5 см і довжиною 28 см завдав ОСОБА_8 тілесні ушкодження в області анального отвору, прямої кишки та піхви і вчинив з нею насильницький статевий акт природнім способом.

У процесі зґвалтування ОСОБА_5, діючи умисно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_8 невстановленим предметом надавив на її шию, внаслідок чого від механічної асфіксії настала смерть потерпілої.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено однобічно, неповно й необ’єктивно, викладені у вироку висновки про вчинення ОСОБА_5 злочинів, за які його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені зібраними у справі доказами, а вирок постановлений з обвинувальним ухилом. На обґрунтування наведеного зазначає, що свідок ОСОБА_9 не впізнав засудженого як особу, яку бачив на місці злочину, свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11, показання яких покладено в основу вироку, не були допитані в судовому засіданні, а також не було допитано свідка ОСОБА_10, щодо якого не встановлено місця його проживання. З наведених підстав порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6, які підтримали доводи касаційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зґвалтування ОСОБА_8, що спричинило особливо тяжкі наслідки, та умисного протиправного заподіяння їй смерті з особливою жорстокістю, поєднаного із зґвалтуванням, ґрунтується на наявних у справі доказах, які суд оцінив повно, всебічно і об’єктивно.

Зокрема, на підтвердження свого висновку суд послався на показання самого засудженого ОСОБА_5 під час досудового слідства, в яких останній вказував, що 30.07.2009 року в кафе в ПКіВ "Гідропарк" він познайомився з жінкою зі світлим волоссям де вони разом вживали спиртні напої, зазнаючи, що подальших подій в силу сп’яніння не пам’ятає, а пригадує лише виявлення крові на своїх брюках після цього. Також під час досудового слідства і в судовому засіданні засуджений вказував, що того дня був одягнутий у сині джинси й темну теніску, взутий у чорні черевики й на ньому були срібний ланцюжок з хрестиком та срібна каблучка з написом "Спаси и сохрани".

З досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_10, даних під час досудового слідства, вбачалося, що 30.07.2009 року близько 21:30-22:00 год. кафе "Славутич", де він працював, відвідував хлопець худорлявої статури, з темним волоссям, віком приблизно 25-26 років, одягнений у джинси, темну футболку та чорні туфлі, на шиї в якого був ланцюжок зі срібним хрестиком, а на пальці – срібна каблучка з написом, який був у стані сильного алкогольного сп’яніння. Через деякий час цей відвідувач познайомився з дівчиною з білявим волоссям, при цьому хлопець назвався ОСОБА_10, а дівчина – ОСОБА_4. Близько 23 год. після спільного проведення часу в кафе вони разом пішли в напрямку нічного клубу "Біч-Клаб", а вранці 31.07.2009 року свідок від працівників міліції довідався про вбивство дівчини, яка відпочивала з ОСОБА_10 (т. 1, а. с. 100-102, 116-117).

На досудовому слідстві під час пред’явлення фотознімків для впізнання свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_12 як особу, схожу на чоловіка, якого пізно ввечері 30.07.2009 року він бачив разом із ОСОБА_8 у кафе "Славутич".

Наведені показання узгоджувалися з дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_11, даними під час досудового слідства, яка вказувала, що 30.07.2009 року близько 23 год. поблизу палатки "Сандора", в якій вона працювала продавцем, бачила чоловіка, опис зовнішності й одягу якого аналогічний даному свідком ОСОБА_10, та разом із ним жінку віком 30-35 років, зі світлим волоссям, худорлявої статури, одягнену у спідницю і світлу кофту, й обидва були у стані алкогольного сп’яніння. Приблизно на відстані 10 метрів від неї на дорозі в напрямку нічного клубу "Біч-Клаб" вони зупинились і сперечались, після чого чоловік штовхав жінку і бив руками й ногами в обличчя та живіт. Потім вони пішли далі в лісосмугу, через деякий час чоловік вийшов з кущів, а наступного дня від працівників міліції їй стало відомо, що жінку знайшли мертвою в лісосмузі (а. с. 103-104, 122-123).

Із показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 видно, що він улітку 2009 року, працюючи охоронцем кафе "Козачок" в ПКіВ "Гідропарк", після 22 год., почувши повідомлення незнайомих осіб про те, що чоловік б’є й вбиває жінку, пішов у лісосмугу. Там побачив дівчину з білявим волоссям у білій блузці, яка сиділа на землі спиною до нього, а поряд з нею на відстані близько 1 метра стояв молодий чоловік худорлявої статури з темним волоссям, одягнутий у темні штани і темну сорочку, який був у стані сильного алкогольного сп’яніння. На запитання, що вони тут роблять, чоловік відповів, що все нормально і зараз вони підуть додому. Вранці наступного дня він довідався про виявлення трупа жінки, схожої на ту, яку напередодні бачив (т. 2, а.с. 194-196).

На досудовому слідстві під час пред’явлення для впізнання свідок ОСОБА_9 упізнав ОСОБА_5 за загальним виглядом, а в судовому засіданні зазначив, що підсудний схожий на чоловіка, якого він упізнав під час досудового слідства. Також свідок зазначав, що одяг підсудного в судовому засіданні – сині джинси та чорну куртку – він би охарактеризував як чорний верх і темні штани.

Показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_9, зокрема, щодо одягу вказаного ними чоловіка узгоджувалися з показаннями свідка ОСОБА_13 – дружини засудженого, яка зазначала, що 31.07.2009 року її чоловік прийшов додому близько 01 год. ночі у стані сильного алкогольного сп’яніння, був одягнутий у сині джинси, чорну теніску і взутий у чорні туфлі. Його речі були брудні, а на штанях – плями бурого кольору.

З даних протоколу огляду місця події і фототаблиць до нього вбачалося, що 31.07.2009 року в ПКіВ "Гідропарк", на відстані приблизно 100 м від ресторану "Козачок" було виявлено труп ОСОБА_8 з ознаками насильницької смерті, одягнутий у джинсову спідницю темно-синього кольору і білу футболку.

З висновку судово-медичної експертизи видно, що ОСОБА_8 були спричинені численні тілесні ушкодження: закриті травми шиї та живота, черепно-лицьова травма, садна і крововиливи на стегні, колінному суглобі та плечах, розриви з крововиливами всіх слоїв стінок піхви і прямої кишки, проникаючих у черевну порожнину. Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок механічної асфіксії від здавлення шиї тупим (ми) предметом (ми), на що вказує наявність пошкоджень, їх характер, особливості, а також наявність та виразність загальноасфектичних ознак (а. с. 160-185).

Згідно з даними протоколу огляду в квартирі за місцем проживання ОСОБА_5 31.07.2009 року, було виявлено і вилучено одяг і взуття, в якому він був одягнутий 30.07.2009 року у ПКіВ "Гідропарк", зокрема, джинси синього кольору, теніску чорного кольору, пару чоловічих туфель чорного кольору (т. 1, а. с. 46-48).

З висновку дактилоскопічної експертизи вбачалося, що слід пальця руки на пляшці з-під пива "Чернігівське" ємкістю 1 літр, вилученої при огляді місця події 31.07.2009 року в Гідропарку, залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 87-101).

Відповідно до висновків молекулярно-генетичних експертиз, призначених органом досудового слідства і судом, було встановлено, що ДНК-профіль епітеліальних клітин з ядрами та головок сперматозоїдів з внутрішньої сторони презерватива, вилученого під час огляду місця події, містять генетичні ознаки (алелі), які встановлені у зразку крові ОСОБА_5, а генетичні ознаки епітеліальних клітин з ядрами та ядер сегментоядерних лейкоцитів з зовнішньої сторони презерватива повністю співпадають з генетичними ознаками, встановленими у зразку крові ОСОБА_8 (т. 2, а. с. 67-71, т. 3, а. с. 16-17).

Крім зазначеного, з висновків призначених судом молекулярно-генетичних експертиз вбачалося, що генетичні ознаки слідів крові людини, виявлених на правому черевику, вилученому з квартири ОСОБА_5, і частині гілки, вилученій при огляді місця події, повністю співпадали з генетичними ознаками, встановленими у зразку крові ОСОБА_8 Походження вказаних слідів крові від ОСОБА_5 виключалося (т. 3, а. с. 4-8, 25-29).

Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що свідок ОСОБА_9 на досудовому слідстві і в судовому засіданні не зміг впізнати ОСОБА_5 як особу, яку бачив на місці злочину, є безпідставними, оскільки під час досудового слідства і в судовому засіданні вказаний свідок давав послідовні показання, які узгоджувалися з іншими доказами у справі, про схожість ОСОБА_5 з чоловіком, якого він бачив на місці злочину, за зростом, статурою, кольором волосся і зачіскою. При цьому, як вбачається з протоколу судового засідання, всупереч твердженням захисника, свідок жодного разу не вказував, що на лаві підсудних перебуває інша особа, а лише зазначав, що не запам’ятав рис обличчя чоловіка у зв’язку з темним часом доби і поганим освітленням (т. 3, а. с. 194-195). Правом подати зауваження на протокол судового засідання, як слушно вказує прокурор в запереченні на касаційну скаргу, захисник ОСОБА_7 не скористався.

Викладені в касаційній скарзі захисника доводи про те, що свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_10 не були допитані в судовому засіданні, в тому числі внаслідок не встановлення місця проживання свідка ОСОБА_10, не заслуговують на увагу, оскільки судом вживалися всі передбачені законом заходи для забезпечення явки цих свідків до суду. Так, ОСОБА_11 і ОСОБА_10 неодноразово викликалися в судове засідання (т. 2, а. с. 188, 191, 198, 200, 206, 210, 219, 220, 247, 248, т. 3, а. с. 48, 49, 73, 74), судом виносилася ухвала від 26.01.2010 року про здійснення їх приводу (т. 2, а. с. 214), для виконання якої Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві надавалися доручення в порядку ст. 118 КПК України працівникам ВКР та дізнання Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Чернівецького РВ УМВС України в Вінницькій області та УМВС України Сумської області встановити місцезнаходження вказаних свідків і забезпечити їх явку до суду (т. 2, а. с. 230, 232), направлялися відповідні телетайпограми до Шосткінського РВ УМВС України в Сумській області і Чернівецького РВ УМВС України в Вінницькій області (т. 2, а. с. 240, 241).

29.04 і 06.05.2009 року на адресу суду надійшли електронні повідомлення від ОСОБА_11 про неможливість явки до суду за станом здоров’я і сімейними обставинами та про підтвердження своїх показань, даних під час досудового слідства (т. 3, а. с. 68, 75). В судовому засіданні всі учасники процесу, в тому числі й захисник ОСОБА_7, вважали за можливе визнати причину неявки до суду свідка ОСОБА_11 поважною й оголосити її показання, дані під час досудового слідства (т. 3, а. с. 119), що й було зроблено судом відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 306 КПК України.

Що стосується свідка ОСОБА_10, то судом 25.02.2010 року виносилася ухвала про встановлення його місця проживання (т. 3, а. с. 273-274). Про проведення оперативно-розшукових заходів на виконання цієї ухвали та неможливість одержання позитивного результату на адресу суду надходив рапорт оперуповноваженого ВКР Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який міститься в матеріалах справи (т. 3, а. с. 56). З огляду на зазначене, в судовому засіданні учасники процесу, у тому числі й захисник ОСОБА_7 не заперечували проти оголошення показань свідка ОСОБА_14 (т. 3, а. с. 76), що суд і зробив відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 306 КПК України, оскільки процесуальні можливості встановлення місця проживання чи перебування та забезпечення явки в судове засідання зазначеного свідка було вичерпано.

Отже, належним чином оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, та умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 з особливою жорстокістю, поєднаного із зґвалтуванням, та правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 152; п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України належним чином врахував: ступінь тяжкості вчинених злочинів, кожен з яких відповідно до ст. 12 КК України належить до особливо тяжких, особу ОСОБА_5, який до вчинення злочинів працював, за місцем проживання характеризувався позитивно, а за місцем роботи – посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебував, обставину, яка обтяжувала покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, та обставину, яка пом’якшувала покарання – наявність на утриманні малолітньої дитини. На підставі наведеного суд призначив ОСОБА_5 покарання за кожний злочин окремо і на підставі ст. 70 КК України за їх сукупністю, яке колегія суддів вважає справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, у справі не встановлено.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.