Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 6 травня 2010 року щодо ОСОБА_4,

вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 лютого 2010 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Хмельницький, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та періодично з’являтися для реєстрації в зазначені органи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він у жовтні 2009 року на березі річки Серет у с. Голігради Заліщицького району Тернопільської області незаконно придбав кущ дикорослої коноплі, який незаконно зберігав при собі для власного вживання, тобто без мети збуту.

7 грудня 2009 року близько 18 години 20 хвилин працівниками міліції під час огляду у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс ( маріхуану), вага якої у висушеному виді становила 10,2 г і 0, 24 г.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 6 травня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 скасовано, його звільнено на підставі ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, а кримінальну справу закрито.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_4 у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, звільняючи ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, не перевірив, чи дійсно ОСОБА_4 розпочав лікування добровільно з метою вилікуватися від наркоманії, а не з метою ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Згідно з роз’ясненнями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) (із змінами, внесеними постановою № 16 від 18 грудня 2009 року (v0016700-09) ), за змістом норм, передбачених ч. 4 ст. 307 та ч. 4 ст. 309 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та надав суду довідку Херсонського наркологічного диспансеру від 1 лютого 2010 року ( а.с. 66, 81, 82) про те, що він перебував на профілактичному обліку в Хмельницькому обласному наркологічному диспансері з діагнозом "Епізодичне вживання наркотиків" та добровільно пройшов курс лікування від наркоманії з 27.01.2010 року по 16.02.2010 року.

З огляду на те, що ОСОБА_4, який вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, розпочав курс лікування від наркоманії до закінчення судового слідства, апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 та звільнив його від кримінальної відповідальності.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_4 пройшов лікування від наркоманії не добровільно, і на такі дані немає посилань у касаційній скарзі прокурора.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, а кримінальну справу закрив.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 р. (2533-14) і № 3323-ІУ від 12 січня 2006 р. (3323-15) ), колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи.