Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого Глоса Л.Ф.,

суддів Коротких О.А. і Школярова В.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Черкаської області на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2010 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Райгород Кам’янського району Черкаської області, жителя с. Велика Яблунівка Смілянського району Черкаської області, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 4 роки;

- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Сміла Черкаської області, жителя с. Березняки Смілянського району Черкаської області, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 4 роки;

- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців без конфіскації майна.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_7,

уродженця та жителя м. Сміла Черкаської області, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 4 роки і 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 14 лютого 2009 року, близько 22 години 15 хвилин, за попередньою змовою між собою, будучи у стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, біля цвинтаря по вулиці Леніна у с. Мала Смілянка Смілянського району Черкаської області вчинили на ОСОБА_7 напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя й здоров’я потерпілого, яке виразилося в завданні йому ударів руками й ногами в голову та інші частини тіла, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, і заволоділи його майном на суму 320 грн.

Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у той же день, близько 22 години 30 хвилин, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя й здоров’я, використовуючи те, що ОСОБА_6 завдав ОСОБА_8 удар рукою в обличчя, відкрито заволоділи її мобільним телефоном і виробами із золота, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на суму 2555 грн.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі прокурора доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і у касаційній скарзі прокурора не заперечуються.

Доводи касаційної скарги прокурора, що суд без достатніх підстав призначив засудженим покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75, 104 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Рішення суду в частині призначеного ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.

Так, із матеріалів справи убачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 урахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про їх особи, які позитивно характеризувалися за місцем проживання та навчання, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, тяжких наслідків від їх злочинних дій не настало, повністю визнали вину, щиро розкаялися, активно сприяли розкриттю злочинів, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочини в неповнолітньому віці, шкоду потерпілим відшкодували в повному обсязі. Ці пом’якшуючі покарання обставини суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, і дійшов вірного висновку про можливість призначення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більш м’якого покарання, ніж передбачено в санкції ч. 2 ст. 187 КК України. Таким чином, рішення суду про призначення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, належним чином умотивовано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Рішення суду про звільнення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком належним чином умотивовано і ґрунтується на законі. При цьому судом ураховано прохання потерпілих суворо не карати засуджених ( т.2 а.с. 67).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільненням їх від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на підставі ст.ст. 75, 104 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 р. (2533-14) і № 3323-ІУ від 12 січня 2006 р. (3323-15) ), колегія суддів

відмовити у задоволені касаційної скарги першого заступника прокурора Черкаської області.