Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

засудженого ОСОБА_6,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 07 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 04 червня 2010 року,

встановила:

цим вироком засуджено:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

– за п.п. "а","г","е","з","и" ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

– за ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки позбавлення волі;

– за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточно покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

– за ч. 1 ст. 396 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання.

Крім того, суд виключив з обвинувачення ОСОБА_6, як зайву, кваліфікацію його дій: по епізоду вбивства ОСОБА_9 ? за п. "а" ст. 93 КК України (в редакції 1960 року); по епізоду вбивства ОСОБА_10 ? за п.п. "а", "з", "и" ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) та посилання на обставину, що обтяжує покарання засудженого ОСОБА_6, ? рецидив злочинів.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, отримавши від особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, замовлення на вбивство за грошову винагороду ОСОБА_9, 24 квітня 1996 року, приблизно о 09 год. 30 хв. з пістолета Макарова (ПМ), який він носив та зберігав при собі без передбаченого законом дозволу, поблизу гастроному "Україна" на вул. Хрещатик, 213 у м. Черкаси, здійснив постріл у голову ОСОБА_9, від чого потерпілий помер на місці злочину, а ОСОБА_6 з місця події зник.

Крім того, в січні 1997 року ОСОБА_6, отримавши від особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, замовлення на вбивство ОСОБА_10., за грошову винагороду в сумі 2 тис. доларів США, 18 січня 1997 року, приблизно о 18 год. 30 хв., поблизу будинку №175\2 на вул. Ватутіна в м. Черкаси, із пістолета моделі РА-63, який він носив і зберігав при собі без передбаченого законом дозволу, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, здійснив біля 6 пострілів у голову та живіт ОСОБА_10, внаслідок чого смерть потерпілого сталася на місці події, а ОСОБА_6 зник.

У 2001 році, отримавши від невстановленої слідством особи замовлення на вбивство за грошову винагороду ОСОБА_12, а також зброю для здійснення цього злочину, а саме пістолети "ТТ" та "Вальтер ППК", які він носив та зберігав без передбаченого законом дозволу, 02 серпня 2001 року, в період часу між 22 год. 30 хв. та 23 год. 00 хв., будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, поблизу будинку №27 на вул. Невського у м. Черкаси, намагався здійснити постріл з пістолета "Вальтер ППК", проте постріл не відбувся, оскільки пістолет дав осічку. ОСОБА_12, побачивши небезпеку для життя, став тікати та вирішив заховатися серед групи неповнолітніх, які стояли біля будинку. ОСОБА_6, усвідомлюючи, що його злочинні дії є небезпечними для життя багатьох осіб, свідомо допускаючи заподіяння смерті іншій особі, здійснив постріли з пістолета "ТТ" у групу неповнолітніх у напрямку ОСОБА_12 Внаслідок пострілів, ОСОБА_12 та неповнолітній ОСОБА_13 були заподіяні смертельні поранення, через які сталася їх смерть.

Пістолет "Вальтер ППК" з демонтованим стволом та п’ятьма патронами, ОСОБА_6 зберігав у приміщенні сараю, що знаходився у дворі будинку по АДРЕСА_1

Крім вищевказаної зброї, яку ОСОБА_6 незаконно придбав, носив, зберігав та використав при скоєнні злочинів, у період 1995-1998 років, останній, без передбаченого законом дозволу, у невстановленої особи придбав зазначену у вироку вогнепальну зброю, бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої, які незаконно переніс до місця свого проживання до буд. АДРЕСА_1, де незаконно зберігав.

У січні 2002 року ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про обставини вчиненого ним вбивства ОСОБА_12 і ОСОБА_13, та попросив нікому про це не повідомляти, на що останній дав згоду.

Приблизно в серпні 2005 року, ОСОБА_6, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, передав ОСОБА_8 для переховування зброю, бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої, на що останній, достовірно знаючи про вчинене ОСОБА_6 вбивство двох осіб, усвідомлюючи, що він приховує особливо тяжкий злочин, заздалегідь не обіцяно погодився приховати знаряддя злочину, для чого сумку з зазначеними вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, боєприпасами та вогнепальною зброєю доставив до місця свого проживання в квартиру АДРЕСА_2, а пізніше перевіз їх до лісосмуги, де закопав у землю.

Крім того, ОСОБА_6 28 жовтня 2007 року, приблизно о 18 год., біля магазину "Сільпо", на розі вул. Шевченка та Дашкевича у м. Черкаси, незаконно, без мети збуту, придбав у невстановленої особи психотропну речовину – метамфетамін, вагою 0, 4865 грамів.

У касаційному поданні прокурор, не заперечуючи доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину за який його засуджено та правильності кваліфікації дій останнього, порушив питання про скасування вироку щодо ОСОБА_8 та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 (660-17) року.

У доповненні до касаційного подання, прокурор просить скасувати вирок як щодо ОСОБА_6 так і щодо ОСОБА_8, в зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

У касаційних скаргах та доповненнях до них :

? захисник ОСОБА_5 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_6, а матеріали справи направити на нове розслідування, посилаючись при цьому на неповноту, однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущені порушення кримінально-процесуального закону під час досудового слідства і зокрема, застосування до його підзахисного незаконних методів слідства та фальсифікацію матеріалів справи;

? захисник ОСОБА_7 посилаючись на доводи, аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_5, просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на нове розслідування;

? засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись при цьому на неповноту, однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, застосування до нього незаконних методів слідства, внаслідок чого він обмовив себе, та порушення права на захист. Вважає, що судом не було доведено його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання і доповнення до нього та просив скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_5, які підтримали касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково, а подання – повністю, з таких підстав.

Не вдаючись у розгляд питання про доведеність вини засудженого ОСОБА_6 та про відповідність обраного йому покарання, колегія суддів вважає, що апеляційний суд постановив обвинувальний вирок з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного з засуджених, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об’єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак.

Проте, цих вимог закону судом дотримано не було.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався, крім іншого, у вчиненні на замовлення умисного вбивства ОСОБА_9 з корисливих мотивів та умисного вбивства на замовлення ОСОБА_10, вчиненого з корисливих мотивів, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство і дії його відповідно було кваліфіковано за п. "а" ст. 93 та п.п. "а", "з", "и" ст. 93 КК України 1960 року (т.17 а.с. 51-62).

Проте, як убачається з мотивувальної частини вироку, визнавши доведеним обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і, зокрема, у вчиненні вбивства ОСОБА_9 і ОСОБА_10, суд, у порушення вимог ст. 275 КПК України, безпідставно кваліфікував його дії за ці злочини за п.п. "а", "г", "е", "з", "и" ст. 93 КК України 1960 року, як умисне вбивство з корисливих мотивів, двох осіб, способом небезпечним для життя багатьох осіб, особою, яка раніше вчинила вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 95-97 цього Кодексу, вчинене на замовлення, тоді як у такому обсязі обвинувачення за цими епізодами йому не пред’являлось.

Крім того, обґрунтовуючи свій висновок щодо юридичної кваліфікації злочинних дій ОСОБА_6, суд виключив із обвинувачення, як зайву, кваліфікацію його дій: за епізодом вбивства ОСОБА_9 – вчинення цього злочину з корисливих мотивів; за епізодом вбивства ОСОБА_10 – вчинення цього злочину на замовлення, з корисливих мотивів, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тоді як іншого обвинувачення, крім виключеного судом, йому не пред’являлось за цими епізодами.

З огляду на вирок, сформулювавши обвинувачення, яке визнано доведеним, суд зазначив, що ОСОБА_6 вчинив на замовлення вбивство ОСОБА_9 з корисливих мотивів.

Проте, як убачається з постанови про пред’явлення ОСОБА_6 обвинувачення, органами слідства дії останнього за цим епізодом кваліфіковано лише за п. "а" ст. 93 КК України 1960 року (т. 17 а.с. 51-62).

Таким чином, при мотивуванні кваліфікації дій ОСОБА_6, суд допустив у мотивувальній частині вироку істотні суперечності, внаслідок чого не можна дійти однозначного висновку за яким саме законом кваліфіковано дії підсудного за епізодами вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Обґрунтованими є і доводи касаційного подання про істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону в частині звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання на підставі ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 (660-17) року.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 вироком суду засуджено за вчинення злочину, який не є тяжким, останній має на утриманні неповнолітню дитину та не заперечував проти застосування до нього акту амністії.

Отже, суд, постановляючи щодо ОСОБА_8 вирок зі звільненням його від покарання, в порушення вимог ст. 6 Закону України "Про амністію", не вирішив питання щодо можливості звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку.

Наявність наведених обставин свідчить про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, а тому колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Інші доводи, які наведені у касаційних скаргах ОСОБА_6 і його захисників, слід перевірити при новому розгляді справи, а також необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і об’єктивного розгляду обставин справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дати їм належну оцінку і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) та п.2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів,

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, касаційні скарги засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 04 червня 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суддів.