Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Глоса Л.Ф.,

суддів

Коротких О.А. та Школярова В.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 07 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,

вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого: - 10 липня 2002 року за ч.1

ст. 307 КК України на 2 роки позбавлення волі

і на підставі ст. 75 КК України звільненого від

відбування покарання з випробуванням з іспитовим

строком 1 рік;

- 29 серпня 2003 року за ч. 3 ст. 289 КК України

до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців

з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна,

окрім житла, звільненого 05 листопада 2007 року

умовно-достроково на 8 місяців 18 днів,

засуджено за:

- ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09 вересня 2009 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він у невстановлений час та у невстановленому місці незаконно придбав особливо небезпечну наркотичну речовину – макову солому, яку зберігав при собі без мети збуту.

18 серпня 2008 року, приблизно о 23 годині 20 хвилин, у м Прилуки працівниками міліції під час огляду було виявлено та вилучено у засудженого зазначену наркотичну речовину вагою у висушеному стані 85,9 г.

Крім того, ОСОБА_4 25 лютого 2009 року, приблизно о 14 годині 15 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, зайшов до приміщення філії Ощадбанку на вул. Шмідта, 89 в м. Прилуки, де, погрожуючи касиру запальничкою, що має форму самозарядного пістолету, заволодів грошима в сумі 3180 грн.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону під час досудового та судового слідства, зокрема, під час огляду місця події та призначенні покарання, яке на його думку є занадто суворим. Стверджує, що його не було ознайомлено з матеріалами справи для подачі касаційної скарги. Просить судові рішення в частині засудження його за ч. 2 ст. 309 КК України скасувати із направленням справи в цій частині на нове розслідування, а за ч. 1 ст. 187 КК України призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи і у касаційному порядку не оскаржуються.

Посилання засудженого на необґрунтоване засудження його за ч. 2 ст. 309 КК України та порушення на досудовому і судовому слідстві вимог кримінально-процесуального закону є безпідставними.

Матеріалами справи встановлено, що досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчинені злочину, пов’язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, показаннями самого засудженого ОСОБА_4, який як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні визнавав свою винність та показав, що 18 серпня 2008 року знайшов поблизу магазина "Фараон" у м. Прилуки пакет з маковою соломою, яку забрав без мети збуту, після чого був затриманий працівниками міліції.

З показань свідка ОСОБА_5 судовому засіданні та показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, досліджених у судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України, вбачається, що в їх присутності працівниками міліції було проведено огляд ОСОБА_4, у якого було виявлено та вилучено пакет з рослинною речовиною. Зі слів останнього, дана речовина є наркотичним засобом – маковою соломою, яку він придбав для власних потреб.

Крім того, винність засудженого стверджується висновком експертизи, згідно якої вилучена у ОСОБА_4 речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом – маковою соломою, вагою у висушеному стані 85,9 г.

Отже, правильно проаналізувавши наявні в справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_4 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, а тому доводи, викладені у скарзі ОСОБА_4, про необґрунтованість його засудження за цим законом та необхідність направлення даної справи на нове розслідування, є безпідставними.

Не знайшло свого підтвердження і посилання засудженого в скарзі на порушення вимог кримінально-процесуального закону під час досудового слідства, і зокрема, при його затриманні, невиконання вказівок суду при направленні справи на додаткове розслідування та при проведенні окремих слідчих дій, про що у вироку наведені докладні мотиви прийнятого ним рішення.

Дотримався суд вимог закону і при призначенні засудженому ОСОБА_4 покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_4 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, а інший - тяжким, те, що засуджений є особою молодого віку, не страждає наркоманією та алкоголізмом, характеризується посередньо, злочини вчинив маючи непогашену судимість.

Обґрунтовано судом визнано в якості обставини, що пом’якшує покарання засудженому – активне сприяння розкриттю злочину, а в якості обставини, що обтяжує покарання – вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Виходячи з наведеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкцій статей, за якими його засуджено.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд, навівши в ухвалі підстави, з яких відхилив доводи апеляції засудженого про можливість застосування до нього положень ст. 69 КК України та пом’якшення покарання.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України та містить докладні мотиви прийнятого ним рішення.

Посилання засудженого на порушення його права на захист у зв’язку з неознайомленням його з матеріалами справи для подачі касаційної скарги є безпідставним.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 після постановлення вироку було ознайомлено в повному обсязі з матеріалами справи, про що в справі є його відповідна заява (т.1 а.с. 352).

Після постановлення апеляційною інстанцією ухвали засудженому було направлено копію аудіозапису фіксування судового процесу. Жодних даних про те, що даний аудіозапис було зіпсовано, матеріали справи не містять.

Засудженим ОСОБА_4 було подано касаційну скаргу і по ній прийнято рішення про витребування матеріалів справи для перегляду її у касаційному порядку, а отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що права засудженого на цій стадії процесу порушено не було.

Керуючись ст. 394 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4.