Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 07 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_4,

вироком Київського районного суду міста Харкова від 27 жовтня 2009 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Долинська Сахалінської області (Російська Федерація), мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за: ч. 3 ст. 212 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік 6 місяців; ч. 2 ст. 367 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання – з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути із ОСОБА_4 на користь Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова 2 245 172 гривні та судові витрати в розмірі 4 780 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 квітня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, будучи службовою особою – директором товариства з обмеженою відповідальністю "АТАК", товариства з обмеженою відповідальністю "ВИС-Т" (далі – ТзОВ "АТАК", ТзОВ "ВИС-Т"), у період з 01жовтня 2005 року по 31 грудня 2008 року із використанням наданих йому повноважень підробив, підписав, завірив печаткою очолюваного ним підприємства та подав до Державної податкової інспекції Київського району міст Харкова податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість за означений період й шляхом приховування об’єктів оподаткування умисно ухилився від сплати податків на загальну суму 2 245 172 гривень, чим спричинив тяжкі наслідки.

Крім того, ОСОБА_4 у 2007 році за аналогічних обставин неналежним чином виконав покладений на нього обов’язок по веденню бухгалтерського обліку, що призвело до ненадходження до державного бюджету податків на загальну суму 114 313 гривень.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор вважає, що суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженого, внаслідок чого призначив невиправдано м’яке покарання. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Призначаючи покарання засудженому, суд зважив на ступінь тяжкості вчинених діянь, належність одного з них до категорії тяжких, дані про особу винного та обставини, що впливають на покарання.

Зокрема, було враховано характер вчинених посягань, позитивну характеристику з місця проживання, суб’єктивне ставлення до злочину – щире каяття у скоєному.

Звернув увагу на ту обставину, що ОСОБА_4 раніше не вчиняв інших протиправних діянь, за які настає кримінальна чи адміністративна відповідальність.

З урахуванням цих обставин суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів при обранні йому покарання, пов’язаного з відбуванням у місцях позбавлення волі, на визначений у вироку строк, який є достатнім для того, щоб він довів своє виправлення.

Наведені в касаційному поданні доводи не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставами для призначення справи до касаційного розгляду із повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.