Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 07 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на судові рішення щодо нього,

вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2009 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Самгородок Смілянського району Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 1 190 гривень.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 15 серпня 2009 року приблизно о 18-ій годині на пасовищі села Тарасівки Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на ґрунті особистих неприязних стосунків завдав ОСОБА_6 декілька ударів палицею по голові та обличчю, чим спричинив синці і рани на голові, які відносяться до легких тілесних ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1 050 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2010 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд вчасно не вручив йому копію скарги потерпілого, не повідомив про місце і час розгляду справи, чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Також суд не надав значення суперечностям між показаннями свідка ОСОБА_7 та потерпілого щодо обставин побиття останнього, а також між показаннями самого ОСОБА_6 про надання медичної допомоги внаслідок побиття ще до настання події побиття. Заперечує свою причетність до злочину. Вважає, що суд безпідставно збільшив суму відшкодування матеріальної шкоди та безпідставно стягнув на користь потерпілого моральну шкоду.

Заслухавши доповідача, прокурора Саленка І.В., який просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_5 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я за наведених у вироку обставин підтверджуються зібраними й дослідженими у судовому засіданні доказами.

Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_6 про те, що у день злочину на пасовищі ОСОБА_5 через конфлікт з приводу косіння трави побив його та пошкодив скутер.

Те, що в той день за описаних у вироку обставин засуджений побив потерпілого, вбачається з показань свідка ОСОБА_7, а також даних висновку судово-медичної експертизи про механізм, локалізацію, характер та ступінь тяжкості виявлених на тілі потерпілого ушкоджень.

Оцінивши ці та інші наведені докази в сукупності, суд дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_5 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень.

Твердження засудженого про те, що він не заподіював ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, були предметом ретельного розгляду суду першої інстанції, який, посилаючись на аналіз зібраних у справі доказів, аргументовано визнав їх безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, у день розгляду справи 29 грудня 2009 року підсудному ОСОБА_5 було вручено копію скарги потерпілого ОСОБА_6 Тоді ж ОСОБА_5 висловився про те, що йому необхідно півгодини для ознайомлення зі скаргою. З цього приводу у справі було оголошено перерву, після якої суд зі згоди ОСОБА_5 продовжив розгляд справи по суті.

За таких обставин доводи касаційної скарги про порушення права на захист є безпідставними.

Водночас колегія суддів погоджується з доводами засудженого ОСОБА_5 про те, що суд неправильно стягнув з нього витрати, понесені потерпілим на плату оплату послуг адвоката, який представляв інтереси потерпілого.

Як убачається з вироку, суд стягнув із ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 300 і 500 гривень, загалом – 800 гривень, які він витратив на оплату послуг адвоката за складання скарги приватного звинувачення та за участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 КПК України в рамках кримінального провадження у справі відшкодуванню підлягають судові витрати та оплата послуг захисника підсудного, які передбачені названими нормами закону. Витрати ж, понесені потерпілим на оплату юридичних послуг адвоката, не відносяться до судових витрат; це питання вирішується окремо за правилами цивільного судочинства. Про неможливість розгляду питання оплати юридичних послуг у порядку кримінального судочинства випливає й з роз’яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 7 липня 1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" (v0011700-95) .

Наведене дає підстави вважати, що суд неправильно відніс до матеріальної шкоди витрати, понесені потерпілим на оплату послуг адвоката, і воднораз із порушенням правил підсудності стягнув ці витрати із засудженого. Такі дії є неприпустимим, тому вирок суду в цій частині підлягає зміні.

Оскільки зазначені порушення закону не були усунуті під час перегляду справи апеляційним судом, зміні підлягає й ухвала апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2010 року в частині стягнення із ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 800 гривень витрат на оплату юридичної допомоги адвоката скасувати, а справу в цій частині направити до місцевого суду на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У решті судові рішення залишити без зміни.