Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 07 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо

ОСОБА_4,

постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2010 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Козари Рогатинського району Івано-Франківської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимостей,

змінено примусові заходи медичного характеру – госпіталізацію до психіатричного закладу із звичайним наглядом, за вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 368 КК України, на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Згідно із постановою з 19 листопада 2008 року по даний час ОСОБА_4 знаходився в обласній психіатричній лікарні № 2 на примусовому лікуванні, призначеному йому постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2008 року. Постановою цього ж суду від 12 червня 2009 року продовжено застосування примусових заходів медичного характеру.

Обґрунтовуючи своє рішення про зміну застосування виду примусової психіатричної допомоги, суд послався на дані висновку комісії лікарів-психіатрів № 7 від 12 лютого 2010 року про поліпшення психічного стану ОСОБА_4 на такий, що не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2010 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення й направити справу на новий судовий розгляд. Уважає, що суд не врахував розбіжностей у даних висновку комісії лікарів від 10 листопада 2009 року та 12 лютого 2010 року, а тому безпідставно не призначив додаткової експертизи. При цьому не вирішив клопотання прокурора з цього приводу з постановленням у нарадчій кімнаті окремого процесуального документа. Зазначає також, що апеляційний суд, попри мотиви незгоди з постановою суду, наведені в апеляції прокурора, не навів підстав, через які визнає їх необґрунтованими.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційного подання прокурора слід відмовити з огляду на таке.

Доводи прокурора про наявність у матеріалах справи двох висновків комісії лікарів щодо психічного стану ОСОБА_4, які викликають сумнів у їх правильності, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, згідно висновку № 6 від 10 листопада 2009 року лікарська комісія дійшла висновку про те, що через значне поліпшення психічного стану здоров'я ОСОБА_4 не потребував лікування в умовах психіатричної лікарні та міг продовжувати лікування на загальних підставах.

Через те, що у висновку не зазначалися відомості про особу щодо якої порушується питання про можливість зміни виду лікування, посилання на передбачені законом підстави для припинення примусових заходів медичного характеру та відсутнє визначення типу лікувальної установи, яка має здійснювати нагляд за хворим, апеляційний суд Івано-Франківської області від 21 січня 2010 року своєю ухвалою скасував постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2009 року, якою було припинено застосування таких примусових заходів.

На виконання вимог зазначеної ухвали було надано висновок комісії лікарів-психіатрів від 12 лютого 2010 року, згідно з яким ОСОБА_4 потребував зміни примусових заходів медичного характеру із перебуванням у психіатричній лікарні зі звичайним наглядом та надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Аналіз змісту зазначених висновків вказує на те, що вони не суперечать один одному, оскільки не стосуються одного і того ж сталого предмету дослідження – психічного здоров’я ОСОБА_4 Поява висновку комісії лікарів-психіатрів від 12 лютого 2010 року була зумовлена невідповідністю попереднього висновку вимогам закону, на що апеляційний суд вказав у своїй ухвалі і на виконання вказівок якої було проведено повторне обстеження ОСОБА_4 Оскільки після повторного обстеження комісія лікарів дійшла висновку, що ОСОБА_4 у зв’язку з покращенням психічного здоров’я не потребує примусової госпіталізації до психіатричного закладу, а може отримувати амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку, і з посиланням на правові підстави обґрунтувала свої висновки, суд з урахуванням результатів повторного обстеження та інших матеріалів справи прийняв відповідне рішення.

Наведені в касаційному поданні доводи не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню.

Необґрунтованим є твердження касаційного подання про відмову суду у призначенні повторної судово-психіатричної експертизи за клопотанням прокурора, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, таке клопотання від прокурора не надходило.

Під час перевірки справи в порядку апеляційного провадження суд ретельно з’ясував усі доводи апеляції прокурора, які за змістом та суттю аналогічні тим, що зазначені в касаційному поданні, й мотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах справи.

Керуючись ст. 394 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.