Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду Полтавської області від 16 вересня 2010 року .

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Полтави, українця, громадянина України, одруженого, працюючого, раніше не судимого,-

засуджено за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 369 КК України до штрафу на користь держави в розмірі шістдесяти п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1 105 грн.; за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1 020 грн.; за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі шістдесяти п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1 105 грн.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, в листопаді 2009 року у ОСОБА_5, який від ОСОБА_7 дізнався про його наміри безоплатно, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, одержати земельну ділянку у с. Марківка Полтавського району Полтавської області для будівництва будинку, виник умисел шляхом обману заволодіти грошовими коштами останнього, а саме, переконати його в необхідності давання за його (ОСОБА_5.) посередництвом хабара службовим особам Микільської сільської ради за винесення відповідного рішення про виділення земельної ділянки для будівництва будинку, тим самим підбурити його до давання хабара і заволодіти грошовими коштами на загальну суму 7 500 доларів США.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 звернувся до голови Микільської сільської ради ОСОБА_8 з проханням виділити йому земельну ділянку в с. Марківка Полтавського району для будівництва будинку. Голова запропонувала ОСОБА_5 земельну ділянку в с. Марківка в районі вул. Озерної. Потім ОСОБА_5 показав указану ділянку ОСОБА_7 і останній погодився одержати її для будівництва житлового будинку.

22 грудня 2009 ОСОБА_5 привів ОСОБА_7 до Микільської сільської ради, де він написав заяву про вибір місця розташування земельної ділянки, яку було розглянуто 28 грудня 2009 року на засіданні 37-ї сесії 5-го скликання Микільської сільської ради і винесено рішення надати останньому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,15 га в с. Марківка по вул. Озерній для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Того ж дня, з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами. ОСОБА_5 одержав у Микільській сільській раді замість ОСОБА_7 два примірники вказаного рішення, після чого зателефонував останньому і повідомив, що в обмін на рішення він повинен передати йому грошові кошти на суму 7 500 доларів США, у розрахунку 500 доларів США за 0,01 га земельної ділянки.

29 грудня 2009 року під час зустрічі з ОСОБА_7 ОСОБА_5 з метою одержання шляхом обману від ОСОБА_7 зазначених грошових коштів, став підбурювати останнього до давання хабара службовим особам Микільської сільської ради, повідомивши йому, що за вирішення питання про винесення згаданого рішення, він наперед заплатив службовим особам Микільської сільської ради як хабар 4 000 доларів США власних грошових коштів, у тому числі передав голові сільської ради хабара на суму 500 доларів США. Потім ОСОБА_5 став переконувати ОСОБА_7 у необхідності передачі згаданим службовим особам решти хабара, яку він, нібито, зобов’язався передати їм 29 грудня 2009 року. При цьому ОСОБА_5 також вимагав у ОСОБА_7 відшкодувати грошові кошти, нібито вже витрачені ним на хабарі службовим особам Микільської сільської ради.

10 січня 2010 року з метою викриття злочину та притягнення ОСОБА_5 і службових осіб Микільської сільської ради до кримінальної відповідальності. ОСОБА_9 повідомив про вимагання останніми хабара в УБОЗ ГУМВС України в Полтавській області.

11 січня 2010 року близько 11 години біля будівлі Микільської сільської ради у салоні автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_9 за вищезазначене рішення Микільської сільської ради під виглядом хабара у розмірі 7 500 доларів США для службових осіб Микільської сільської ради – грошові кошти в сумі 400 доларів США та 71 паперовий сувенір стодоларових банкнот США, які перед цим були оглянуті та помічені спеціальним хімічним барвником працівниками міліції.

Після цього ОСОБА_5 був затриманий, а в салоні автомобіля виявлено вказані кошти і грошові сувеніри.

Вироком апеляційного суду Полтавської області від 16 вересня 2010 року за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасовано та постановлено свій вирок, за яким, ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 369 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Крім цього, на підставі ст. 365 КПК України, з обвинувачення ОСОБА_5 виключено ч. 1 ст. 190 КК України як зайво інкриміновану.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник вказує на те, що апеляційний суд не мав підстав для призначення ОСОБА_5 такого суворого покарання і просить з урахуванням усіх пом'якшуючих обставин, які були встановлені у справі судом першої інстанції, а також того, що на його утриманні перебуває син – ОСОБА_10, який навчається у вищому навчальному закладі, змінити вирок апеляційного суду та призначити йому покарання у виді штрафу, як визначив суд першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК України є привальними й у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів про пом'якшення призначеного апеляційним судом ОСОБА_5 покарання, то вони, на думку колегії заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів справи, скасовуючи вирок місцевого суду в частині покарання та постановляючи свій вирок, апеляційний суд послався на те, що Полтавський районний суд Полтавської області безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання. щире каяття, оскільки засуджений визнав вину частково, під час досудового слідства змінював свої показання, що, на думку апеляційного суду, ставить під сумнів щирість його каяття. Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що його виправлення можливе тільки в умовах обмеження волі.

Водночас, апеляційний суд не звернув належної уваги на інші наведені у вироку місцевого суду дані про особу ОСОБА_5, зокрема те, що він не судимий, працює, характеризується задовільно, має на утриманні престарілу 81-річну матір та тяжко хвору сестру, яка потребує постійного догляду, а також сина, який навчається у вищому навчальному закладі і потребує постійної підтримки батька.

Наведені дані свідчать про те, що в даному випадку засуджений може бути виправлений без відбування покарання, що дає підстави для застосування ст. 75 КК України й звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Отже, апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України є підставою для зміни ухваленого цим судом рішення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу 13 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника задовольнити.

Вирок апеляційного суду Полтавської області від 16 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 з м і н и т и. Застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки з іспитовим строком два роки з покладенням на нього у відповідності до вимог ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи.

У решті цей вирок залишити без зміни.