Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 2 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 1 квітня 2010 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Ланівці Тернопільської області,

мешканця АДРЕСА_1

Тернопільської області, такого, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 240 годин громадських робіт з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 20 листопада 2009 року під час здійснення перевезення пасажирів на мікроавтобусі марки "Мерседес-Бенц 312 S" з смт Солотвин до с. Манява Богородчанського району Тернопільської області порушив вимоги пунктів 2.3 "б", 12.1, 21.1 та 21.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , під час здійснення посадки пасажирів у смт Солотвин посадив у салон мікроавтобуса більше 18 осіб, у тому числі стоячих пасажирів, всупереч заборони технічної характеристики даного транспортного засобу, закінчивши висадку пасажирів в с. Манява проявив неуважність, не врахував стан транспортного засобу, не переконався в повному зачиненні дверей салону та безпеці руху, продовжив рух до центральної частини села, внаслідок чого під час руху по мосту через річку Манявка у мікроавтобусі відкрилися праві бокові двері і пасажир ОСОБА_6 випав із салону на бетонні перила мосту та проїжджу частину дороги.

У результаті падіння ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, ставить питання про скасування оскаржуваного вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. На його думку при призначенні засудженому покарання судом безпідставно застосовано ст. 69 КК України. Зазначає, що висновки суду про щире каяття ОСОБА_5 не ґрунтуються на матеріалах справи, зокрема, на досудовому слідстві засуджений не визнав свою вину. Вважає, що судом не встановлено підстав для обрання основного покарання саме у виді громадських робіт.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, засудженого ОСОБА_5, який просив залишити касаційне подання без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора про безпідставне застосування судом ст. 69 КК України при визначенні покарання засудженому є підставними.

При прийнятті рішення про призначення основного покарання засудженому нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 286 КК України, суд указав, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, визнання вини, щире каяття та відшкодування заподіяних збитків як обставини, які пом’якшують покарання, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітніх дітей, а також думку потерпілої щодо міри покарання.

Однак, у вироку не наведено підстав для прийняття зазначеного рішення, не вказано, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та які саме дані про особу засудженого його певним чином характеризують.

Водночас суд у повній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, обставин його вчинення, а саме характер допущених порушень правил дорожнього руху, та наслідки, що настали.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід визнати необґрунтованим та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

У зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 1 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.