Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_8 та його законного представника ОСОБА_9 на вирок апеляційного суду Луганської області від 2 червня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, росіянина, громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК України,-

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, раніше судимого 15 квітня 2002 року вироком Свердловського міського суду Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням статей 75, 104 КК України з іспитовим строком 1 рік, постановою Свердловського міського суду від 24 жовтня 2002 року направлений для відбування призначеного покарання,-

засуджено за ч. 1 ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, росіянина, громадянина України, раніше не судимого,-

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання про стягнення із засуджених судових витрат у відповідності до вимог закону.

Як визнав суд, злочини були вчинені засудженими за таких обставин.

29 листопада 2009 року в період часу з 20 години до 21 години 30 хвилин, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, знаходячись за місцем проживання останнього у будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вирішили вчинити розбійний напад на ОСОБА_10, 1929 року народження, який проживав на тій же вулиці у будинку № 240.

Реалізуючи цей намір, засуджені, взявши із собою неповнолітнього ОСОБА_8, якого у свої плани не посвячували, підібравши по дорозі дерев’яну палку, прийшли до будинку ОСОБА_10 та постукали у двері. ОСОБА_8 залишився біля хвіртки. Коли потерпілий відкрив двері, то ОСОБА_7, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров’я особи, що зазнала нападу, завдав ОСОБА_10 один удар палицею по голові, після чого ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проникли до будинку. Знаходячись у будинку, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, виходячи за межі домовленості з ОСОБА_7, вирішили в процесі розбійного нападу вчинити умисне вбивство потерпілого з корисливих мотивів. Реалізуючи цей намір, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_10 та завдав йому ножем не менше ніж три удари в область грудної клітки, після чого передав ніж ОСОБА_6, який з метою доведення до кінця спільного умислу на вбивство потерпілого завдав останньому цим ножем не менше, ніж сім ударів в область голови. Внаслідок застосованого насильства потерпілому були спричинені у тому числі й тяжкі тілесні ушкодження. Смерть потерпілого настала на місці події від колото-різаних поранень грудної клітки з ушкодженням лівої легені, які ускладнилися гострою крововтратою.

Після цього, засуджені обшукали будинок та, заволодівши грошима і продуктами харчування на загальну суму 1 105 гривень, з місця вчинення злочину зникли. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою знищення слідів злочину підпалили у будинку побутові відходи з пінопласту і ганчірок.

Крім того, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_11 є неповнолітніми, за детально наведених у вироку обставин, втягував їх у пияцтво.

У спільній касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_8 та його законного представника – матері ОСОБА_9 порушується питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування у зв’язку з допущеними органами досудового слідства істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які призвели до необґрунтованого засудження ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 При цьому касатори стверджують, що всі показання потерпілого ОСОБА_8 про причетність засуджених до злочинів щодо ОСОБА_10 є недостовірними, оскільки були отримані внаслідок застосування до ОСОБА_8 під час досудового слідства недозволених методів, зокрема, погроз притягнення його до кримінальної відповідальності. Під час допиту у судовому засіданні ОСОБА_8 підтвердив свої показання на досудовому слідстві, оскільки боявся помсти з боку працівників міліції.

Зі змісту касаційних скарг засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які аналогічні за змістом, вбачається, що засуджені, даючи свій аналіз зібраним по справі доказам, вважають, що їх винуватість матеріалами справи не підтверджена, а висновки суду є однобічними та ґрунтуються на недопустимих доказах, зокрема, показаннях потерпілого ОСОБА_8, показаннях ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на досудовому слідстві, які отримані із застосуванням незаконних методів слідства, внаслідок яких як потерпілий ОСОБА_8, так і ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обмовили себе та інших у вчиненні злочинів. Також засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 посилаються на порушення під час досудового слідства їх права на захист. Просять скасувати вирок та направити справу на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених, які підтримали касаційні скарги, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях ОСОБА_7 під час досудового слідства, у яких він визнавав факт вчинення ним за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_10, а також вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 умисного вбивства потерпілого. При цьому детально розповідав про роль та участь кожного з них у вчиненні цього злочину, характер застосованого насильства, знаряддя злочину та мотив їх дій.

Засуджений ОСОБА_6 під час досудового слідства, зокрема, при допиті в якості обвинуваченого 10 грудня 2009 року та на очній ставці з ОСОБА_5 27 січня 2010 року також підтверджував факт вчинення ними нападу на потерпілого ОСОБА_10, але стверджував, що ні він, ні ОСОБА_12 тілесних ушкоджень потерпілому не спричиняли, покладаючи всю провинну у цьому на ОСОБА_5

У подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 із посиланням на застосування до них недозволених методів слідства відмовились від цих показань.

Як свідчать матеріали справи, заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про застосування до них недозволених методів слідства ретельно перевірялись як на стадії досудового слідства, так і в суді й підтвердження не знайшли, про що обґрунтовано зазначено у вироку.

Отже, проаналізувавши причини зміни показань ОСОБА_7 та ОСОБА_6, суд обґрунтовано визнав достовірними та поклав в основу обвинувального вироку наведені їх показання на досудовому слідстві, належним чином умотивувавши своє рішення, з яким погоджується і колегія суддів.

Посилання у касаційних скаргах на те, що ці показання отримані з порушенням права на захист, зокрема, за відсутності захисників, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що у всіх слідчих діях, які проводились з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, і дані яких покладені в основу обвинувального вироку, брали участь їх захисники.

Твердження про те, що, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 згідно даних судово-психіатричних експертиз виявляють ознаки олігофренії, то їх показання не можуть бути визнані достовірними та допустимими доказами по справі, є необґрунтованими, оскільки наявність цієї вади не позбавляла їх можливості правильно сприймати події та відтворювати їх.

Крім того, про достовірність цих показань, зокрема, показань ОСОБА_7 щодо положення потерпілого в момент завдання йому ОСОБА_5 ударів ножем свідчать дані судово-медичної експертизи, які були отримані значно пізніше, ніж пояснення ОСОБА_7, з яких убачається, що ушкодження в області грудної клітки були спричинені при знаходженні потерпілого у вертикальному положенні, а ушкодження в області голови – коли він лежав.

Згідно даних судово-імунологічної експертизи на светрі ОСОБА_6 були виявлені сліди крові, походження яких від потерпілого ОСОБА_10 не виключається. При цьому, заперечуючи свою причетність до вчинення злочинів, ОСОБА_6 не зміг дати будь-які пояснення з приводу виявлених на його одязі слідів крові.

Посилання у касаційних скаргах на те, що, оскільки дані цієї експертизи носять ймовірний характер, то вони не можуть бути визнані достовірним доказом по справі, є безпідставними, оскільки висновки суду ґрунтуються не тільки на цьому доказі, а на сукупності інших доказів, які є взаємоузгодженими та взаємодоповнюючими один одного.

Крім цього, висновок суду ґрунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_8 як на досудовому слідстві, так і в суді, у яких він підтверджував, що бачив як ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проникли до будинку потерпілого ОСОБА_10, а, вийшовши з нього через деякий час, ОСОБА_5 показав йому свій ніж-метелик і повідомив, що вони вбили діда. При цьому на ножі були сліди крові, які ОСОБА_5 витер об свої брюки та сказав йому (ОСОБА_8.), що вб’є і його, якщо він комусь розкаже про те, що бачив. Також в руках у ОСОБА_5 був пакет, у якому він бачив гроші та шмат сала.

Твердження у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_8 та його законного представника – ОСОБА_9, а також у касаційних скаргах засуджених про те, що ці показання є недостовірними, оскільки отримані із застосуванням недозволених методів слідства, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, всі допити неповнолітнього ОСОБА_8 на досудовому слідстві відбувались у присутності різних педагогів, з боку яких ніяких зауважень щодо проведення допиту не поступало.

У судовому засіданні допит потерпілого ОСОБА_8 відбувався у присутності його законного представника – матері ОСОБА_9, яка також не висловлювала ніяких претензій ні до органів досудового слідства, ні до проведення допиту її сина у суді.

Посилання у касаційних скаргах на те, що ОСОБА_8 давав неправдиві показання, оскільки боявся, що буде притягнутий до кримінальної відповідальності, є необґрунтованими та спростовуються даними, що містяться у постанові слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_8 за статтями 187, 115 КК України від 26 березня 2010 року, про винесення якої була у встановленому законом порядку повідомлена ОСОБА_9 (т. 2 а. с. 342) і, незважаючи на це, в судовому засіданні, яке мало місце після прийняття зазначеного рішення щодо ОСОБА_8, в умовах, які виключали будь-який вплив на нього, він повністю підтвердив свої показання на досудовому слідстві. При цьому, ні з його боку, ні з боку його законного представника ніяких заяв щодо недостовірності зазначених показань не поступало.

За таких обставин, виходячи із сукупності інших зібраних по справі доказів, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано поклав в основу своїх висновків щодо винуватості засуджених показання потерпілого ОСОБА_8 як на досудовому слідстві, так і в суді, а тому не вбачає підстав для визнання їх недостовірними та недопустимими доказами, як про це йдеться у касаційних скаргах.

Крім того, висновок суду ґрунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_13 щодо обставин, за яких їй стало відомо про загибель дядька – ОСОБА_10 та розміру матеріальної шкоди, пов’язаної з його похованням; показаннях свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про час та обставини, за яких ними був виявлений труп ОСОБА_10; показаннях свідка ОСОБА_17 – сестри ОСОБА_7 про те, що 29 листопада 2009 року її брат та ОСОБА_5 знаходились у неї приблизно до 19 години, після чого пішли і де знаходились усю ніч їй невідомо; показаннях свідка ОСОБА_18 – батька засудженого про те, що 29 листопада 2009 року після 19 години до нього прийшли його син – ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з якими він вживав спиртні напої, після чого заснув, а коли біля 6 години 30 листопада 2009 року він прокинувся, то ОСОБА_5 та ОСОБА_7 спали; про те, що засуджені вночі нікуди з дому не виходили, стверджувати не може; даних протоколу огляду місця події про те, коли і за яких обставин був виявлений труп потерпілого; даних висновків судово-медичних експертиз про характер, локалізацію та механізм утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, причини його смерті та знаряддя злочину, а також про те, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які вказував ОСОБА_7 при відтворенні обстановки й обставин події; даних судово-пожежної експертизи про час та причини виникнення пожежі у будинку потерпілого; даних судової будівельно-технічної експертизи щодо матеріальної шкоди, завданої пожежею.

Проаналізувавши наведені докази в їх сукупності. суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів умисного вбивства ОСОБА_10 під час розбійного нападу на нього, а також про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_10, поєднаного з проникненням у житло.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно.

Що стосується висновків суду щодо винуватості ОСОБА_6 у втягненні неповнолітніх ОСОБА_8 та свого брата – ОСОБА_11, то вони обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку, що фактично у касаційній скарзі не оспорюється, як і правильність кваліфікації цих дій за ч. 1 ст. 304 КК України.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних стосовно того, що під час збирання (формування) та процесуального закріплення доказів були допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону та дані, котрі б давали підстави вважати недостовірними чи недопустимими зібрані у справі докази, не виявлено й таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний та обґрунтований вирок.

Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, обране з урахуванням ступеня тяжкості вчинений ними злочинів, даних про їх особи та обставин, що обтяжують покарання, і є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом’якшення покарання засудженим колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу 13 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційні скарги засуджених, потерпілого та його законного представника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Луганської області від 2 червня 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 – б е з з м і н и.