Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 30 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2010 року щодо ОСОБА_5,

вироком суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Сосулівки

Чортківського району

Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 20 400 грн в доход держави.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільскій області 750 грн 72 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.

27 січня 2010 року приблизно о 10 годині ОСОБА_5, працюючи на посаді заступника голови – начальника управління агропромислового розвитку Чортківської районної державної адміністрації, будучи службовою особою 5 категорії 9 рангу, займаючи відповідальне становище, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, зокрема в інтересах фізичної особи – підприємця ОСОБА_6, у своєму службовому кабінеті по вул. Кн. Володимира Великого, 31, у м. Чорткові Тернопільської області, отримав від останнього хабар у сумі 4200 грн за надання в оренду нежитлового приміщення площею 70 кв.м., яке знаходиться на третьому поверсі адміністративного будинку управління агропромислового розвитку Чортківської районної державної адміністрації.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_5 не переглядався.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи вину засудженого у вчиненні ним злочину та кваліфікацію його злочинних дій, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв’язку з м’якістю призначеного покарання в частині непризначення на підставі ст. 69 КК України ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та неправильним застосуванням кримінального закону. На думку прокурора, при призначенні покарання у виді штрафу суд порушив вимоги ст. 53 КК України. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Тилика Т.М., який підтримав касаційне подання прокурора, дослідивши письмові заперечення ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_5 в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 368 КК України прокурором не оспорюються.

Санкція ч. 2 ст. 368 КК України передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Однак суд, призначаючи покарання засудженому, зазначених додаткових видів покарання не призначив і їх непризначення у вироку не мотивував.

Судом не враховано, що ОСОБА_5, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, одержав хабар, вчинивши злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, у сфері службової діяльності, внаслідок чого було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам. Крім того, суд не врахував, що непризначення ОСОБА_5 відповідно до ст. 69 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю дає йому можливість працювати на посаді, обіймаючи яку, він вчинив злочин, що нівелює передбачену ст. 50 КК України мету покарання – виправлення засудженого.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу (2341-14) не передбачено вищого розміру.

Однак суд, застосувавши вимоги ст. 69 КК України, призначив ОСОБА_5 покарання у розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, чим перевищив встановлені розміри даного виду покарання.

Допущені судом порушення вимог кримінального закону є істотними, тому колегія суддів Верховного Суду України вважає, що вирок районного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню.

При новому розгляді суд має розглянути справу щодо ОСОБА_5 з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення, у тому числі при призначенні покарання.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ) та п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.