Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 28 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2010 року щодо нього,

вироком Богунського районного суду м. Житомира від 19 січня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_2, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і призначено йому покарання 7 років позбавлення волі.

Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_5 перебування його під вартою з 18 березня 2009 року по 19 січня 2010 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 в частині стягнення з ОСОБА_5 на її користь 3719 грн. 39 коп. на відшкодування майнової шкоди відмовлено.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

17 грудня 2007 року близько 4 год. ОСОБА_5 та засуджений за вчинення даного злочину вироком Богунського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2009 року ОСОБА_7, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, на пропозицію останнього прибули до АДРЕСА_1, де тимчасово проживав ОСОБА_8, щоб помститися йому за раніше висловлену образу. Діючи на ґрунті особистих неприязних стосунків, ОСОБА_7 наніс ОСОБА_8 один удар кулаком правої руки по обличчю, лівою рукою тримаючи його за волосся, а ОСОБА_5 наніс невстановлену кількість ударів кулаком потерпілому по потиличній частині голови. Після цього ОСОБА_5 вийшов у коридор квартири, де перешкоджав спробам інших її мешканців припинити незаконні дії його та ОСОБА_7 В цей час ОСОБА_7, залишаючись в кімнаті з ОСОБА_8, наніс йому близько п’яти ударів колінами в область грудної клітки та по обличчю, від чого потерпілий упав на підлогу, а ОСОБА_7 близько п’яти разів стрибнув колінами йому на голову. ОСОБА_8 намагався підвестися, але ОСОБА_7 не дав йому такої можливості, нанісши ще близько двадцяти ударів ногами в область грудної клітки та по голові. Після цього ОСОБА_7 наказав ОСОБА_8 вдягнутися і вийти з ним та ОСОБА_5 на вулицю, де останній стояв на сторожі, а ОСОБА_7 наніс потерпілому удар по ногах, від якого той упав, та численні удари ногами по голові, грудній клітці та тулубу. На прохання ОСОБА_8, якому стало зле від отриманих ударів, ОСОБА_7 припинив його побиття. Внаслідок спільних злочинних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_5 потерпілому було завдано численні легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

На вирок суду першої інстанції прокурором, який брав участь у розгляді справи, засудженим ОСОБА_5, захисником ОСОБА_9 та потерпілою ОСОБА_6 було подано апеляції.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2010 року апеляції засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_6 було залишено без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_5 у тій частині, в якій його було оскаржено зазначеними учасниками процесу, - без зміни.

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційним судом Житомирської області було задоволено і ухвалено новий вирок від 23 березня 2010 року, яким вирок Богунського районного суду м. Житомира від 19 січня 2010 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 3719 грн. 39 коп. на відшкодування майнової шкоди скасовано та ухвалено новий вирок від 23 березня 2010 року, яким постановлено стягнути зазначену суму в солідарному порядку з нього та ОСОБА_7 У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі на вирок апеляційного суду засуджений ОСОБА_5, даючи свій аналіз наявним у справі доказам та посилаючись на неповноту, однобічність та упередженість досудового і судового слідства у справі, стверджує, що жодних підстав для фізичної розправи над ОСОБА_8 та ніяких домовленостей з цього приводу із ОСОБА_7 не мав і участі у побитті потерпілого не брав, усі тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_8, заподіяв йому одноособово ОСОБА_7, а він був лише свідком цієї події та навіть намагався припинити протиправні дії ОСОБА_7, але залишив свої спроби, побоюючись розправи з боку останнього. Не погоджується з рішенням апеляційного суду про покладення на нього обов’язку відшкодувати в солідарному порядку з ОСОБА_7 завдану потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду. Зазначає, що всупереч вимогам п. 9 ч. 2 ст. 370 КПК України вирок апеляційного суду щодо нього підписано не усім складом суду, що є безумовною підставою для його скасування. На підставі наведеного просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу закрити. В доповненні до касаційної скарги, крім того, посилається на те, що апеляційний суд не розглянув його апеляцію на вирок суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 необхідно задовольнити частково, ухвалу та вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Перелік випадків, коли апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок, закріплено в ст. 378 КПК України. Як убачається зі змісту зазначеної норми кримінально-процесуального закону, цей перелік є вичерпним.

Задовольняючи апеляцію прокурора, апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 у частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 і постановив свій вирок, згідно з яким поклав на нього обов’язок відшкодувати у солідарному порядку з ОСОБА_7 завдану потерпілій майнову шкоду. Зазначене рішення апеляційного суду не вплинуло на обсяг пред’явленого ОСОБА_5 обвинувачення, визнаного доведеним судом, і на кваліфікацію його злочинних дій.

Але ст. 378 КПК України не передбачає скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом у такому випадку.

У випадках зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину, апеляційний суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 366, п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України змінює вирок суду першої інстанції, про що виносить ухвалу.

Отже, вирок щодо ОСОБА_5 постановлено апеляційним судом всупереч вимогам кримінально-процесуального закону.

Крім того, апеляційний суд виніс ухвалу, якою залишив без задоволення апеляції потерпілої ОСОБА_6, захисника ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_5 на вирок суду першої інстанції щодо останнього.

Таким чином, за результатами розгляду даної кримінальної справи в апеляційному порядку щодо однієї й тієї ж особи апеляційний суд ухвалив два процесуальні рішення – вирок та ухвалу, що не передбачено нормами Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) .

Тому вирок апеляційного суду та в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, який слід провести з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Наведені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 доводи, які за змістом аналогічні доводам його апеляції, має бути перевірено під час нового апеляційного розгляду кримінальної справи щодо нього.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України та п. 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2010 року та в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України, ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суду.