Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Севастополя на вирок Нахімовського районного суду від 16 листопада 2009 року, яким

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

виправдано за ч.2 ст. 192 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину.

В апеляційному порядку справа не перевірялася.

Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувалася в тому, що 10 листопада 2007 року вона уклала з ОСОБА_8 попередній договір купівлі-продажу акцій ЗАТ "Магазин № 74" в кількості 4914 шт. Того ж дня за подальший продаж акцій вона отримала завдаток в сумі 60600 грн. та передала ОСОБА_8 оригінал сертифікату акцій серії А № 0014, виданий їй 24 травня 2004 року ТОВ "Підприємством-Реєстратор "Свиток", який свідчив про право власності на акції.

В той же день ОСОБА_7 видала нотаріально засвідчене доручення ОСОБА_9 на представництво її інтересів з питань продажу даних акцій.

Оскільки ОСОБА_8 не був акціонером ЗАТ "Магазин № 74", ним було прийнято рішення продати право вимоги до ОСОБА_7 купівлі-продажу акцій, що їй належали, акціонеру вказаного товариства ОСОБА_5 за 80 000 грн. У зв’язку з цим 12.11.2007 р. ОСОБА_5 і ОСОБА_8 уклали договір про поступку права вимоги, згідно з яким відбулася заміна кредитора за вказаним попереднім договором.

В той же день між ОСОБА_10 і ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу простих іменних акцій ЗАТ "Магазин № 74". На підтвердження операції ОСОБА_8 передано ОСОБА_5 оригінал сертифікату простих іменних акцій, виданий ОСОБА_7 ТОВ "Підприємство-Реєстратор "Свиток".

Надалі ОСОБА_7 скасувала своє доручення ОСОБА_9 на продаж простих іменних акцій. ОСОБА_7 пропонувала ОСОБА_5 повернути їй сертифікат акцій, а ОСОБА_8 – забрати гроші, однак зазначені особи відмовилися виконати дані дії.

У зв’язку з цим ОСОБА_7 звернулася до реєстратора ТОВ "Підприємство-Реєстратор "Свиток" із заявою про оформлення і видачу дубліката сертифікату акцій, заявивши при цьому про втрату оригіналу, що не відповідало дійсності.

Таким чином, ОСОБА_7 отримала інший сертифікат акцій на прості іменні акції ЗАТ "Магазин № 74" і 16 листопада 2007 року підписала передавальне розпорядження про продаж даних цінних паперів ОСОБА_11 та уклала договір комісії з ТОВ "Севастопольський депозитарій" на посередницькі послуги з продажу від її імені вказаного пакету акцій.

При зверненні представника ОСОБА_5-ОСОБА_12 до ТОВ "Підприємство-Реєстратор "Свиток" для оформлення придбання акцій ЗАТ "Магазин № 74", йому відмовлено у зв’язку з відсутністю на рахунку ОСОБА_7 цінних паперів в кількості, необхідній для проведення операції.

У касаційному поданні прокурор вказує на безпідставне виправдання ОСОБА_7 у зв’язку з чим просить скасувати вирок місцевого суду і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, представника потерпілої ОСОБА_5 – ОСОБА_6, який просив вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що його слід залишити без задоволення за таких підстав.

Твердження прокурора про істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону, внаслідок чого незаконно виправдано ОСОБА_7, є безпідставними.

Суд належним чином проаналізував докази, на які органи досудового слідства послались на підтвердження винності ОСОБА_7 в заподіянні майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, й дотримуючись вимог ст. 334 КПК України, вказав у вироку підстави для виправдання підсудної із зазначенням мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення.

Будучи допитаною в судовому засідання ОСОБА_7 пояснила, що після укладення попереднього договору купівлі-продажу акцій ЗАТ "Магазин 74" від 10 листопада 2007 року з ОСОБА_8, який не був акціонером вказаного товариства, і отримання 60600 грн. в якості першого платежу, вона дізналася, що не могла продавати акції не акціонеру товариства, доки не отримає згоду всіх акціонерів товариства.

ОСОБА_8 в судовому засіданні також повідомив, що на момент підписання попереднього договору йому не було відомо про те, що не будучи акціонером ЗАТ "Магазин 74" він не має права володіти акціями ОСОБА_7 (а.с. 145).

Після цього, у встановленому законом порядку, ОСОБА_7 відмінила видану довіреність, про що ОСОБА_8 та ОСОБА_13 були повідомлені нотаріусом, що підтверджено заявою ОСОБА_7 від 15 листопада 2007 року, згідно якої вона просить третю Севастопольську державну нотаріальну контору передати ОСОБА_8 та ОСОБА_14 інформацію про скасування довіреності на право продажу простих іменних акцій, видану їм 10 листопада 2007 року (а.с. 32).

Надалі ОСОБА_7 написала заяву про видачу дубліката акцій, отримавши який, вона продала свої акції ОСОБА_11, яка була акціонером товариства і що відповідало вимогам діючого законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 неодноразово намагалася передати грошові кошти ОСОБА_8 і повернути переданий йому сертифікат акцій, проте, останній відмовлявся їх прийняти і повернути сертифікат.

ОСОБА_8 також не заперечував того факту, що ОСОБА_7 намагалася повернути йому гроші, проте, він відмовлявся їх прийняти.

Також вказана обставина підтверджена заявою ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_8 про те, що у зв’язку з розірванням діючого між ними договору вона просить з’явитися його для передачі отриманих нею раніше грошових коштів в сумі 60600 грн. (а.с. 20), а також поштовим повідомленням від 11 січня 2008 року про посилку ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_8 листа про повернення грошових коштів (а.с. 21), отримане останнім в цей же день (а.с. 22).

Таким чином, в діях ОСОБА_7 відсутня, суб’єктивна сторона інкримінованого їй злочину, яка характеризується прямим умислом, що поєднаний з корисливим мотивом і метою.

Зазначене свідчить, що висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, є законним і обгрунтованим.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які є підставою для зміни чи скасування виправдувального вироку.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора м. Севастополя залишити без задоволення, а вирок Нахімовського районного суду від 16 листопада 2009 року щодо ОСОБА_7 без зміни.