Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2010 року матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року,

постановою старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 17 квітня 2009 року закрито кримінальну справу № 24-79, порушену за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

ОСОБА_5 звернулася до суду зі скаргою на зазначену постанову прокурора.

30 червня 2009 року Печерський районний суд м. Києва, розглянувши скаргу ОСОБА_5, залишив її без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року апеляцію ОСОБА_5 залишено без задоволення, а постанову суду – без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України. Зазначає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які вказують на наявність в діях певних осіб складу злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, крім того, деякі факти досудовим слідством не перевірені. Тому, на її думку, постанова та ухвала судів є незаконними. Вказує, що наявність цивільно-правових відносин між ТОВ фірма "Т.М.М." та ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не виключає замаху на шахрайство. Просить скасувати постанову місцевого суду, ухвалу апеляційного суду та постанову прокурора про закриття кримінальної справи.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив постанову та ухвалу судів скасувати, а матеріали провадження направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 236-6 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про закриття справи, суд повинен перевіряти наявність підстав для прийняття органом дізнання, слідчим та прокурором такого рішення. За результатами розгляду скарги суддя виносить мотивовану постанову.

Всупереч цим вимогам закону, розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на постанову про закриття справи, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України та залишаючи її без задоволення, суд не навів докладних мотивів прийнятого рішення, не перевірив, чи були при закритті справи виконані вимоги ст. ст. 213, 214 КПК України, а лише виклав у своїй постанові мотивувальну частину постанови прокурора та зазначив, що прокурор перевірив законність і обґрунтованість рішення про порушення кримінальної справи й прийшов до обґрунтованого висновку, що її порушено всупереч вимогам ст. 94 КПК України та виніс законну постанову на підставі ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України апеляційний суд повинен був ретельно вивчити й проаналізувати доводи, зазначені в апеляції, з урахуванням наявних у справі даних з тим, щоб жоден з них не залишився без відповіді в ухвалі. Крім того, залишаючи постанову суду без змін, в ухвалі необхідно було навести обґрунтовані міркування, якими спростовуються викладені в апеляції доводи, і послатися на відповідні дані, докладно мотивувавши прийняте рішення.

У порушення вимог цього закону, апеляційний суд, зазначивши доводи апеляції ОСОБА_5, не навів переконливих мотивів, на підставі яких визнав їх необґрунтованими. Так, колегія суддів обмежилася викладенням змісту ст. 236-6 КПК України та висновком про те, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши дотримання вимог ст. ст. 213, 214 КПК України, прийняв обґрунтоване рішення.

Отже, проведені у справі місцевим та апеляційним судами розгляди не можна визнати повними, всебічними та об’єктивними, а тому постанова та ухвала судів підлягають скасуванню у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а матеріали провадження - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене й постановити законне та обґрунтоване рішення.

При цьому, що стосується зазначеного у касаційній скарзі прохання про скасування постанови прокурора про закриття кримінальної справи, то чинним кримінально-процесуальним законом України прийняття такого рішення судом касаційної інстанції не передбачено, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінальної справи № 24-79, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.