Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2010 року.

Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 1 квітня 2010 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

за ч. 2 ст. 286 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та згідно зі ст. 76 КК України зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь: потерпілого ОСОБА_8 11 226 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди; НДЕКЦ при ГУ МВС України в Донецькій області витрати у сумі 738, 48 грн. за проведення судових експертиз.

Окрім того, визначено стягнути з СК "Україна" на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 24 990 грн.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 1 березня 2009 року приблизно о 8 год. 40 хв., керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 211540-120-20, державний номер НОМЕР_1, рухаючись із швидкістю не менше 60 км/год. по дорозі Старобельськ – Луганськ – Червоний Луч – Макіївка – Донецьк у Шахтарському районі Донецької області зі сторони м. Зугреса у напрямку м. Харцизька при мокрому асфальтному покритті з нашаруванням мокрого снігу, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 "б", 10.1, 11.2, 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не вибрав безпечну швидкість руху у передбачених межах та згідно із умовами дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, а також особливості завантаженості автомобіля та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем ВАЗ 210430-20, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, в результаті чого останньому спричинено тяжкі тілесні ушкодження, а пасажиру автомобіля ВАЗ 211540-120-20 ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області 15 червня 2010 року за апеляцією прокурора та потерпілого ОСОБА_8 зазначений вирок у частині вирішення цивільного позову та призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання скасувала й постановила свій вирок, яким призначила засудженому за ч. 2 ст. 286 КК України п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, а також постановила стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 61 226 грн., в тому числі 50 000 грн. моральної шкоди та 11 226 грн. матеріальної шкоди. В решті вирок залишено без змін.

За змістом касаційних скарг захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_5, посилаючись на суворість призначеного останньому вироком апеляційного суду покарання, який не врахував установлені судом першої інстанції обставини, що пом’якшують покарання, просять змінити вирок та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Окрім того, у касаційних скаргах порушується питання про зменшення розміру стягнень моральної шкоди з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_11 вказує на невідповідність призначеного апеляційним судом ОСОБА_5 покарання його особі внаслідок суворості й просить вирок апеляційного суду змінити та звільнити засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка вважала, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, вирок апеляційної інстанції зміні з пом’якшенням призначеного засудженому основного покарання до трьох років позбавлення волі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину, за обставин, викладених у вироках, та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних у встановленому порядку, в тому числі показаннях засудженого, який визнав винуватість, і у касаційних скаргах не заперечуються.

Відповідає вимогам закону й рішення суду апеляційної інстанції про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи із зазначеного, ступені тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, належно оцінивши висновки суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд обґрунтовано визнав відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України.

Зокрема, апеляційний суд, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, врахував, що в результаті допущених ОСОБА_5 порушень правил безпеки руху тяжко постраждало дві особи, одна з яких загинула.

Разом із тим, засуджений уперше притягається до кримінальної відповідальності, визнав винуватість, розкаявся у скоєному, відшкодував шкоду, завдану потерпілій ОСОБА_11, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Передбачених законом обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.

Наведене свідчить, що для виправлення ОСОБА_5 достатньо менш тривалого строку позбавлення волі, ніж визначено апеляційним судом, і дає підстави для зміни вироку та пом’якшення винному основного покарання до мінімальних меж санкції закону, за яким його засуджено.

Як убачається з вироку, приймаючи рішення про необхідність збільшення розміру моральних відшкодувань на користь потерпілого ОСОБА_8, апеляційний суд узяв до уваги характер страждань потерпілого, тривалість його лікування, пов’язаного із спричиненням йому в результаті даної дорожньо – транспортної події тяжких тілесних ушкоджень, тяжкість вимушених змін у його житті.

Аргументів, які б спростовували такі висновки апеляційного суду, у касаційних скаргах засудженого та його захисника не наведено.

За таких обставин підстав для зміни оскаржуваного вироку у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити, пом’якшити призначене йому покарання до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

В решті цей вирок залишити без змін.