Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 та касаційною скаргою (поданням) прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення, постановлені щодо ОСОБА_5

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 26 жовтня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 358 КК України і за цим законом на підставі ст. 49 КК України звільнено від відбування покарання.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи з 14 червня 2006 року на посаді старшого державного інспектора – начальника Київського територіального відділу Верхньодніпровського басейнового управління Держрибінспекції, подав до бухгалтерії Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства акт № 44 технічного обслуговування автомобіля НОМЕР_1, який містив завідомо неправдиві відомості щодо його ремонту, для приховування факту непроведення такого ремонту.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2010 року вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину згідно ч.2 ст. 6 КПК України. Стверджує, що його вина в інкримінованому злочині не підтверджується зібраними у справі доказами. Акт технічного обслуговування, яким є акт № 44, не є актом прийому-здачі виконаних робіт. Зазначений акт він не підписував, а тільки візував. Вважає, що суд безпідставно визнав акт № 44 підробленим.

У касаційній скарзі (поданні) прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_5 у зв’язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону і направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд, визнавши ОСОБА_5 винним за ч.3 ст. 358 КК України, звільнив його від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, не призначаючи йому покарання за вказаною статтею. Крім того, апеляційний суд при розгляді справи порушив вимоги ч.2 ст. 377 КПК України, не мотивувавши належним чином свого рішення щодо необхідності залишення вироку без змін.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який частково підтримав касаційні скарги прокурора та засудженого і просив справу направити на новий апеляційний розгляд, засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою скаргу і просив закрити справу щодо нього, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу (подання) прокурора та касаційну скаргу засудженого слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов’язаний перевірити всі доводи апеляції, в тому числі, при необхідності, і шляхом проведення судового слідства.

Згідно з ч.2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Отже, в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, наведені в апеляції, і зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен з них вичерпну відповідь.

Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції, ці вимоги закону належним чином не виконані.

Так, в ухвалі апеляційного суду не проаналізовані доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 щодо необхідності закриття справи провадженням на підставі ч.2 ст. 6 КПК України; щодо безпідставного визнання місцевим судом акту № 44 підробленим без наявності у справі кваліфікованих висновків фахівців у даній галузі. Залишився поза увагою апеляційного суду і довід засудженого про те, куди поділися бюджетні кошти в сумі 20 618 грн., сплачені нібито за ремонт автомашини.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги, що судом першої інстанції ОСОБА_5 був визнаний винним в умисному використанні завідомо підробленого документу, а замість цього зазначив в ухвалі, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні підроблення документів.

Отже, при розгляді і вирішенні справи в апеляційному порядку судом було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді належить усунути вказані недоліки, проаналізувати, чи відповідає акт № 44, за використання якого притягується до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, ознакам предмету злочину, передбаченого ст. 358 КК України, та з урахуванням доводів апеляції засудженого ОСОБА_5 та доводів касаційної скарги (подання) прокурора постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити у той же суд на новий апеляційний розгляд.