Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 26 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2010 року щодо ОСОБА_6,

цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1 громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, пунктами 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням статей 68, 69-1 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

Як установив суд, злочин вчинено за таких обставин.

У грудні 2009 року у ОСОБА_6 корисливих спонукань, з метою заволодіння будинком АДРЕСА_1 який належав її чоловіку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, замислила вбити останнього. Розуміючи, що скоїти цей злочин самостійно вона не зможе і, крім того, не бажаючи його вчиняти особисто, ОСОБА_6 вирішила замовити вбивство свого чоловіка спеціально найнятій особі.

З цією ціллю ОСОБА_6 22 березня 2010 року приблизно о 14-ій годині домовилася з ОСОБА_8 за грошову винагороду в сумі 3 500 гривень реалізувати свій намір, при тому, що їй не було відомо про перебування ОСОБА_8 на службі в органах внутрішніх справи й те, що він діє з метою попередження задуманого ОСОБА_9 убивства.

На зустрічах наодинці 22 березня і 14 квітня 2010 року ОСОБА_6 обговорила із виконавцем умови та обставини скоєння злочину: поінформувала про місцезнаходження будинку, накреслила схему кімнати і ліжка у ній, на якому спить ОСОБА_7, забажала приховати сліди злочину шляхом знищення трупа потерпілого. Грошову винагороду погодилася передати ОСОБА_8 тоді, коли побачить фотокартку трупу ОСОБА_7 з ознаками насильницької смерті.

21 квітня 2010 року приблизно о 16-ій годині 30 хвилин ОСОБА_8 показав ОСОБА_6 фотокартку із зображенням наслідків інсценованого умисного вбивства її чоловіка, як підтвердження реалізації ініційованого нею злочину, після чого згідно із домовленістю ОСОБА_6 передала йому як виконавцю обумовлену винагороду в сумі 3 500 гривень.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить змінити вирок та із застосуванням вимог ст. 75 КК України пом’якшити покарання, призначене ОСОБА_6 Уважає, що суд повно та об’єктивно не дослідив, а звідси – не надав належного значення факторам, що стали приводом до злочину, даним про особу засудженої та обставинам, що впливають на покарання. Зазначає, що суд не врахував того, що спонукою до злочину стала тривала протиправна зневажлива поведінка потерпілого до гідності, поваги та життя засудженої. Також не зважив на похилий літій вік ОСОБА_6 та хворобливий стан її здоров’я, позитивні характеристики особи, зайнятість суспільно-корисною працею упродовж трудового життя, свідченням чого є нагородження медаллю "Ветеран праці". Вважає, що про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства, свідчать обставини, що пом’якшують покарання, – щире каяття, визнання провини, сприяння розкриттю злочину, відсутність настання реальної шкоди.

Фактичні обставини справи, винність ОСОБА_6 у готуванні до умисного вбивства за обтяжуючих кримінальну відповідальність кваліфікуючих ознак, зазначених у вироку, та кримінально-правову оцінку цього діяння ніхто із учасників процесу не оспорює, зокрема, й захисник у даній касаційній скарзі.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5 про задоволення касаційної скарги з підстав, наведених у скарзі, міркування прокурора Чорної І.С. про безпідставність доводів касаційної скарги та необхідність залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного звернення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотивуючи покарання, суд, як видно з вироку, послався на дані про особу ОСОБА_6 та обставини, що пом’якшують покарання, у тому числі й ті, якими захисник у касаційній скарзі обґрунтував можливість звільнення засудженої від відбування призначеного їй покарання з випробуванням. При цьому надав значення передбаченим ч. 3 ст. 68 КК України спеціальним правилам (умовам) призначення більш м’якшого покарання за діяння, яке поставлене їй у провину, а також зважив на ступінь тяжкості цього діяння – належність його до категорії особливо тяжких злочинів, причини, що зумовили його скоєння, та конкретні обставини справи, наслідки цього діяння, які реально не настали тільки тому, що правоохоронні органи завчасно виявили намір засудженої позбавити життя чоловіка й запобігли цьому. З урахуванням цих обставин суд призначив покарання нижче максимального строку, визначеного відповідно до вимог ст. 68 КК України.

Обране покарання відповідає загальним засадам призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України; воно є необхідним і достатнім для запобігання скоєння нових злочинів як засудженою, так і іншими особами.

Наведені в касаційні скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 – без задоволення.