Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційними поданнями прокурора, який брав участь у справі, на вирок Маневицького районного суду від 2 червня 2009 року,

зазначеним вироком засуджені:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше несудимий,

- за ч.2 ст. 146 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування 3 роки позбавлення волі;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше несудимий,

- за ч.2 ст. 146 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування 2 роки позбавлення волі.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнанні винними у тому, що 9 червня 2008 року, починаючи з 5-ї години ранку, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в салоні мікроавтобуса "РАФ 2203", під час руху по ґрунтовій дорозі від с. Журавичі Ківерцівського району Волинської області в напрямку с. Марянівка Маневицького району, з метою незаконного позбавлення волі неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, за попередньою змовою з іншими особами, після незаконного поміщення ОСОБА_8 та ОСОБА_5 потерпілої в мікроавтобус "РАФ 2203", застосовуючи фізичне насильство, утримували неповнолітню ОСОБА_7 у вказаному автомобілі, перевезли її в урочище "Білий берег", що поблизу смт. Колки Маневицького району та до 8.30 год., позбавляли потерпілу можливості залишити місце перебування та вільно пересуватися.

Крім того 9 червня 2008, близько 5 год. 15 хв., ОСОБА_6, у зазначеному мікроавтобусі, перебуваючи у стані сп’яніння, за попередньою змовою з іншими особами, блокував рухи неповнолітньої ОСОБА_7, утримуючи її, під час того, як по черзі ОСОБА_5 і інші особи здійснювали з потерпілою ОСОБА_7 статеві зносини.

Ухвалою судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 14 серпня 2009 року вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні та у змінах до нього прокурор, який брав участь у справі, просить судові рішення скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Ці вимоги закону судом не дотримані.

Суд при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично не врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких законом віднесений до категорії особливо тяжких.

Крім того не враховано, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризувався негативно, обидва засуджених на момент вчинення злочину ніде не працювали та не навчалися, злочин вчинили у стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням наведених обставин призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст. 152 КК України є незаконним і необґрунтованим.

Отже, судові рішення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у справі, посилається на те, що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зайво кваліфіковані за ч.2 ст. 146 КК України, оскільки на його думку, незаконне позбавлення волі у даному випадку є складовою частиною зґвалтування. Таке твердження прокурора є безпідставним.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у справі, зі змінами частково задовольнити.

Вирок Маневицького районного суду від 2 червня 2009 року та ухвалу судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 14 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.