Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 19 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у попередньому розгляді справи, на постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2010 року.

Цією постановою зі стадії попереднього розгляду кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

за п.п. "а", "з", "и", "і" ст. 93 КК України 1960 року;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

за п.п. "а", "з", "и", "і" ст. 93 КК України 1960 року;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч. 6 ст. 19 і п.п. "а", "з", "и", "і" ст. 93 КК України 1960 року;

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

за ст. 69, ч. 6 ст. 19, п.п "а", "и", "і" ст. 93 КК України 1960 року,

направлено прокурору Одеської області на додаткове розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються в організації, співучасті та вбивстві потерпілої ОСОБА_10, а ОСОБА_9, крім того, ще й у бандитизмі.

Повертаючи справу зі стадії попереднього розгляду на додаткове розслідування, суд у постанові зазначив, що органами досудового слідства не дотримані вимоги ст. 132 КПК України, у зв'язку з тим, що пред’явлене обвинувачення є не конкретним, тобто допущено такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Зокрема, такі порушення суд убачає в тому, що органами досудового слідства в постановах про притягнення як обвинувачених і в обвинувальному висновку не описаний характер та локалізація тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_10; не зазначена причина і час смерті потерпілої; не описані наслідки злочинних дій обвинувачених.

У касаційному поданні прокурор зазначає про безпідставність повернення судом справи на додаткове розслідування, оскільки, на його думку, під час досудового слідства не було допущено таких порушень вимог КПК України (1001-05) , без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Прокурор порушує питання про скасування постанови судді апеляційного суду щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Яковенко Р.І. на підтримання доводів касаційного подання, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про прийняття рішення на розсуд суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 132 КПК України в постанові про притягнення як обвинуваченого, крім іншого, повинно бути зазначено: злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому.

Як убачається з матеріалів справи, органи досудового слідства в постановах про притягнення як обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не зазначили час заподіяння потерпілій ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, їх характер та локалізацію, а також причину і час настання її смерті, що свідчить про неконкретне обвинувачення.

Пред'явлення неконкретного обвинувачення є порушенням права ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на захист. Тому висновок суду про те, що органи досудового слідства допустили такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, є правильним.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин, доводи касаційного подання про те, що в матеріалах справи містяться висновки судово-медичних та медико-криміналістичної експертиз про причину та час смерті потерпілої, а також про те, що порушення закону, яке виразилось в пред'явленні неконкретного обвинувачення, могло бути усунутим прокурором під час судового розгляду, є безпідставними.

До того ж, посилання в касаційному поданні на те, що суд вирішив питання про направлення даної справи на додаткове розслідування з власної ініціативи, не є порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки ч.1 ст. 246 КПК України надає можливість вирішення цього питання на стадії попереднього розгляду не тільки за клопотанням сторін, але й з власної ініціативи суду.

Отже, рішення суду про направлення даної справи на додаткове розслідування є правильним, у зв'язку з чим касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у попередньому розгляді справи, залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2010 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на додаткове розслідування – без зміни.