Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 19 жовтня 2010 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2010 року,

постановою слідчого прокуратури Кобеляцького району Полтавської області від 12 жовтня 2009 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо працівників Кобеляцького РВ ГУМВС України у Полтавській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених статтями 364, 365, 366 КК України.

Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 лютого 2010 року задоволено скаргу ОСОБА_5, цю постанову слідчого скасовано, а матеріали направлено для проведення додаткової перевірки прокурору Кобеляцького району Полтавської області.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2010 року за результатами розгляду апеляції прокурора, який брав участь у розгляді скарги судом першої інстанції, постанову районного суду скасовано, а скаргу ОСОБА_5 на постанову слідчого прокуратури про відмову у порушенні кримінальної справи від 12 жовтня 2009 року щодо працівників Кобеляцького РВ ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Кобеляцького районного суду від 11 лютого 2010 року без зміни, зобов’язати прокуратуру та суди ознайомити його з матеріалами перевірки його заяви та матеріалами судового провадження, посилаючись при цьому на допущені апеляційним судом порушенням норм чинного кримінально-процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд порушив його право брати участь в засіданні апеляційного суду, подати заперечення на апеляцію прокурора та розглянув справу раніше визначеної судом першої інстанції дати. Крім того, вважає, що апеляційним судом безпідставно скасовано постанову суду першої інстанції та розглянуто справу складом суду, із якого два судді не могли брати участь у розгляді даної справи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_5 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 236-2 КПК України суддя, розглянувши скаргу на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 цього Кодексу, скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки або залишає скаргу без задоволення.

Проте, скасовуючи вищевказану постанову слідчого, місцевий суд послався на допущені, на думку суду, під час прокурорської перевірки заяви ОСОБА_5 порушення вимог ст. 47 КПК України, яке виразилось у непризначенні ОСОБА_5 захисника під час цієї перевірки, та ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", яке виразилось у ненаданні ОСОБА_5 для ознайомлення матеріалів перевірки, а також на те, що не було проведено детальне відібрання пояснень у зазначених у заяві ОСОБА_8 осіб.

Апеляційний суд, перевіряючи постанову місцевого суду, ухвалену за скаргою ОСОБА_8 на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, прийшов до висновку, що зазначані у постанові суду підстави для скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи не грунтуються на вимогах закону.

Зокрема, питання про призначення захисника вирішується при провадженні у кримінальній справі, а ОСОБА_5 під час перевірки його заяви про вчинений злочин та скарги не перебував у статусі підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, тобто особи, яка потребує захисту від кримінального переслідування, і передбачених законом підстав для призначення йому захисника особою, яка проводить цю перевірку, не було.

Перевірка заяв, повідомлень про вчинений злочин проводиться відповідно до чинного кримінально-процесуального закону, який не передбачає обов’язку особи, яка проводить перевірку, знайомити зацікавлених осіб з матеріалами перевірки, а тому посилання місцевого суду на порушення вимог ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" апеляційний суд визнав безпідставним.

Апеляційний суд також визнав, що при перевірці заяви ОСОБА_5 про вчинений злочин слідчим дотримано вимоги кримінально-процесуального закону.

З такими висновками апеляційного суду погоджується колегія суддів і вважає їх обгрунтованими, а доводи касаційної скарги ОСОБА_8 про необгрунтоване скасування апеляційним судом постанови місцевого суду безпідставними.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 зазначає також про порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону щодо обставин, які виключають участь судді в розгляді справи, та про недопустимість повторної участі судді у розгляді справи, посилаючись на те, що один із суддів апеляційного суду, які брали участь у перевірці постанови місцевого суду в даному провадженні, продовжував йому строки тримання під вартою у кримінальній справі, а інший суддя брав участь у розгляді його, ОСОБА_5, апеляції в іншій справі.

Проте, згідно зі ст. 54 КПК України суддя не може брати участь у розгляді кримінальної справи, в якій він під час досудового слідства вирішував питання про продовження строків тримання під вартою, а у даному випадку в апеляційному порядку розглядались матеріали провадження за скаргою на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, а не кримінальна справа, в якій вирішувалось питання про продовження стороку тримання під вартою.

У ст. 55 КПК України наведено вичерпний перелік обставин, за яких суддя не може повторно брати участі у розгляді справи, але участь судді у розгляді в апеляційному порядку різних справ, навіть якщо вони стосуються однієї і тієї ж особи, до цього переліку не віднесено.

Розгляд даної справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_5 не може бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду, осількі він відбуває покарання в місцях позбавлення волі, а відповідно до ч. 3 ст. 362 КПК України неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції у даному випадку не є перешкодою для розгляду справи.

Дійсно, місцевий суд, направляючи матеріали провадження за скаргою ОСОБА_5 на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи з апеляцією прокурора до апеляційного суду, визначив дату розгляду апеляції в апеляційному суді.

Проте, згідно з вимогами ст. 382 КПК України апеляції на судові рішення винесені в порядку, передбаченому ст. 236-2 цього Кодексу, розглядаються у скорочений термін – не пізніше як через сім діб після їх надходження до апеляційного суду, і тому апеляційний суд визначив іншу дату розгляду, заздалегідь направивши повідомлення про це осбам, які беруть участь у розгляді справи, в тому числі і ОСОБА_5

Отже, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли б бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не виявлено.

Наведене у касаційній скарзі ОСОБА_5 прохання про необхідність зобов’язати прокуратуру та суди ознайомити його з матеріалами перевірки його заяви та матеріалами судового провадження виходить за межі повноважень касаційного суду і тому не може бути задоволене.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2010 року, постановлену за матеріалами провадження за його скаргою на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, - без зміни.