Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 19 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 31 березня 2010 року щодо нього,

вироком суду

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Кельменці Чернівецької

області, жителя АДРЕСА_1

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з позбавленням його права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4:

– на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 708 грн 21 коп. та 35 000 грн на відшкодування моральної шкоди;

– на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 2641 грн та 35 000 грн на відшкодування моральної шкоди;

– на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 238 грн та 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди;

– на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 503 грн 18 коп. та 8 000 грн на відшкодування моральної шкоди;

– на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області 2507 грн 72 коп. та на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Вінницькій області 376 грн 62 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.

18 серпня 2006 року приблизно о 8 годині 30 хвилин на 218 км+963,4 м автодороги Житомир – Чернівці в с. Соколівка Ярмолинецького району водій автомобіля Mitsubishi Lanser, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, рухаючись у напрямку смт Ярмолинці, на порушення вимог п.п. 1.5, 2.3, 10.1, 11.2, 11.3, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) проявив безпечність та неуважність, не вибрав безпечної швидкості та не врахував дорожню обстановку, яка склалася, допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

Внаслідок зіткнення водій автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження в момент їх заподіяння, пасажири автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_8 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Крім того, сам ОСОБА_4 та пасажирка автомобіля Mitsubishi Lanser ОСОБА_9 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 31 березня 2010 року апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду – без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судове слідство проведено неповно та однобічно, із порушенням кримінально-процесуального закону. На думку засудженого, в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, та вважає, що причиною зіткнення транспортних засобів були неправильні дії водія ОСОБА_5, який раптово виїхав з узбіччя смуги руху ОСОБА_4 та їхав по ній назустріч останньому.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху за обставин, вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і є правильним.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, однак його винуватість повністю підтверджується зібраними у справі доказами, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні і яким судом надано належну оцінку.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання

потерпілого ОСОБА_5 – водія автомобіля ВАЗ-2106, який показав, що зіткнення з Mitsubishi Lanser, державний номер НОМЕР_1, відбулося у с. Соколівка, де він на підйомі побачив, що по його смузі зі значною швидкістю рухався автомобіль Mitsubishi Lanser. Він встиг лише скинути ногу з педалі газу і скерувати автомобіль дещо праворуч, намагаючись уникнути зіткнення. Жодних маневрів щодо з’їзду на ліве узбіччя (по ходу свого руху) та виїзду на зустрічну смугу не виконував.

Так, із показань потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вбачається, що на момент ДТП вони дрімали, сидячи в авто, а тому не можуть сказати, за яких обставин сталося зіткнення, але чітко зазначають, що перед зіткненням водій ОСОБА_5 не робив яких-небудь різких маневрів, які б привернули їхню увагу та змусили сконцентруватися на дорожній обстановці.

Крім того, суд у вироку на підтвердження винності ОСОБА_4 обґрунтовано послався на дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 18 серпня 2006 року, схемах та фототаблицях до нього (т. 1, а.с. 3-11), з яких убачається, що зіткнення автомобілів ВАЗ-2106 та Mitsubishi Lanser відбулося на зустрічній смузі руху для останнього, ближче до узбіччя, фактично на краю проїзної частини; у схемі пригоди, з якою погодилися усі присутні, підписавши її, в тому числі й ОСОБА_4; у висновках автотехнічних експертиз, а також інших доказах у справі, яким суд дав належну оцінку та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз у результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 – тілесні ушкодження середньої тяжкості, а ОСОБА_8 заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я (т. 1, а.с. 106-108, 112-114, 119-121, 125-126, 138-139).

Судом надано об’єктивну оцінку всім доказам і обґрунтовано зазначено, чому взяті до уваги одні докази і не взяті інші. Суд дійшов до висновку, що ОСОБА_4, керуючи автомобілем Mitsubishi Lanser, державний номер НОМЕР_1, проявив безпечність та неуважність, не вибрав безпечної швидкості та не врахував дорожню обстановку, яка склалася. Суд встановив, що при заокругленні дороги праворуч ОСОБА_4 не рухався ближче до правого краю проїзної частини дороги і побачивши, що автомобіль рухається по своїй смузі в напрямку зустрічної смуги руху, застосував екстрене гальмування. Внаслідок спрацювання гальмування, автомобіль неконтрольовано виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося його зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався по своїй смузі руху ближче до правого її краю.

За таких обставин твердження ОСОБА_4 про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та що досудове і судове слідство проведено неповно та однобічно, є безпідставними.

Посилання засудженого на те, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_5 були предметом перевірки й не знайшли підтвердження у справі.

Крім того, доводи засудженого, аналогічного змісту, були перевірені судом апеляційної інстанції і також не знайшли підтвердження. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

Злочинні дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Призначене винному покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону які б вказували на необхідність зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 394 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_4 у задоволенні його касаційної скарги.