Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Коломацького районного суду Харківської області від 15 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 14 травня 2008 року за ч.2 ст. 263,

ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі,

звільненого умовно-достроково 27 лютого 2009 року на

6 місяців 19 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 2 років позбавлення волі та зараховано при цьому покарання, повністю відбуте за вироком від 14 травня 2008 року.

Постановлено вважати ОСОБА_5 таким, що відбув покарання повністю.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 6 квітня 2003 року в приміському потязі № 6292 сполученням "Полтава-Харків", на під’їзді до ст.Коломак Південної залізниці таємно викрав належні Барищеву чоловічі напівчоботи вартістю 95 грн..

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та направити справу на новий судовий розгляд. На думку прокурора, суд неправильно зарахував покарання, відбуте ОСОБА_5 за попереднім вироком, оскільки він був звільнений умовно-достроково на 6 місяців 19 днів, а отже невідбута частина покарання становить 5 місяців 11 днів позбавлення волі. У зв’язку з цим вказівка суду в резолютивній частині вироку про те, що ОСОБА_5 повністю відбув покарання за попереднім вироком, є незаконною і засуджений повинен відбувати покарання у виді позбавлення волі строком 6 місяців 19 днів. Крім того, в порушення ст. 335 КПК України, резолютивна частина вироку не містить рішення про міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті. У такому випадку у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 Кодексу.

Згідно з вироком, який оскаржується, ОСОБА_5 засуджено на 1 рік 6 місяців позбавлення волі за злочин, передбачений ч.1 ст. 185 КК України, котрий був вчинений ним до постановлення попереднього вироку.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке було йому призначене за попереднім вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 14 травня 2008 року, у виді 2 років позбавлення волі. У цей строк покарання зараховано відбуте повністю покарання за попереднім вироком.

За даними довідки про звільнення ОСОБА_5 з місць позбавлення волі, від відбування покарання за попереднім вироком від 14 травня 2008 року його було умовно-достроково звільнено на невідбутий строк 6 місяців 19 днів, і цей строк становить невідбуту частину покарання (а.с.102).

ОСОБА_5 протягом невідбутої частини покарання нового злочину не вчинив, постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 27 лютого 2009 року, на підставі якої його було умовно-достроково звільнено від відбування покарання на невідбутий строк 6 місяців 19 днів, не скасовано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд, призначивши ОСОБА_5 покарання за новим вироком, який оскаржується, на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та визначивши йому остаточно 2 роки позбавлення волі, правильно дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 повністю відбув призначене покарання. У зв’язку з наведеним касаційне подання прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а вирок Коломацького районного суду Харківської області від 15 грудня 2009 року відносно ОСОБА_5 – без зміни.