Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 січня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 15 березня 2009 року за

ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі

з іспитовим строком на 1 рік на

підставі ст. 75, 76 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_5 за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком, остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 11 жовтня 2009 року у Волинському обласному соціальному гуртожитку для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розташованому по вул. Луцькій, 229 в м. Володимир-Волинському, проник у кабінет та викрав із гаманця ОСОБА_6 належну їй пластикову картку "Кредитка універсальна".

21 жовтня 2009 року ОСОБА_5 проник в електронний банкомат "Приват Банк – 4492" по вул. Луцькій, 211-а в м. Володимир-Волинському, звіди за допомогою кредитної картки викрав гроші потерпілої в сумі 728 грн..

21 жовтня 2009 року проник у банкомат "Приват Банк – 7236" по вул. Князя Василька 12-а в м. Володимир-Волинському, звідки за допомогою кредитної картки викрав гроші потерпілої в сумі 3640 грн..

Таким чином ОСОБА_5, використовуючи кредитну картку, належну ОСОБА_6, заволодів її грішми на загальну суму 4368 грн..

У касаційному поданні прокурор просить змінити вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою повторності і залишити міру покарання, визначену судом, у тому числі на підставі ст. 71 КК України. При цьому прокурор посилається на те, що в діях засудженого відсутня кваліфікуюча ознака проникнення в інше сховище, а саме електронний банкомат, оскільки він заволодів грішми потерпілої з допомогою кредитної картки та банкомату без ознаки проникнення у нього як в інше сховище.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачений та судом визнаний винуватим у таємному викраденні чужого майна, скоєному повторно та з проникненням в інше сховище.

Разом із тим, виходячи з положень ч. 3 ст. 185 КК України, заволодіння чужим майном шляхом проникнення, зокрема, у сховище чи інше приміщення передбачає, що винна особа для реалізації свого корисливого мотиву, долаючи перешкоди або безперешкодно, таємно безпосередньо вторгається (потрапляє) всередину цього сховища, або ж досягає задуманого за допомоги різних способів, які дозволяють викрасти майно з приміщення без входу у нього.

Із матеріалів даної справи видно, що ОСОБА_5, викрадаючи гроші потерпілої, не вдавався до зазначених дій, а використав платіжну картку, тобто спеціальний платіжний засіб, з допомогою якого ініціював отримання коштів у готівковій формі в касі банку через банківський автомат, відповідно до договору, укладеного між власником картки та банком. Унаслідок ініційованої операції банкомат видав належні потерпілій гроші, якими ОСОБА_5, фактично без проникнення у банкомат, заволодів.

Такі дії не дають підстав для кваліфікації інкримінованої ОСОБА_5 крадіжки за ознакою проникнення в інше сховище, у зв’язку з чим ця ознака підлягає виключенню з обвинувачення, а злочин – перекваліфікації з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України.

Як установлено по справі, ОСОБА_5 у вчиненому щиро розкаявся і сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, частково відшкодував завданий злочином збиток, виховувався без батьків. Із врахуванням викладеного та зменшення обсягу обвинувачення, колегія суддів вважає за необхідне пом’якшити ОСОБА_5 міру покарання.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів -

касаційне подання першого заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.

Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити. Виключити з вироку кваліфікуючу ознаку злочину – проникнення в інше сховище та перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 25 березня 2009 року і остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. У решті вирок залишити без зміни.