Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Селівона О.Ф.,

суддів Ковтюк Є.І., Школярова Є.Ф.

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Київського районного суду м. Донецька від 15 червня 2009 року, яким

визнано винними:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, і призначено йому за цим законом покарання 4 роки позбавлення волі;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, і призначено йому за цим законом покарання 3 роки позбавлення волі;

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на них обов’язків, передбачених п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони, працюючи оперуповноваженими сектора карного розшуку Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, 9 лютого 2007 року в період часу з 7 год. по 8 год. у кабінеті № 30 адміністративної будівлі зазначеної установи, розташованої в АДРЕСА_1, вчинили катування затриманого ОСОБА_3 з метою примусити його зізнатися у вчиненні злочину, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров’я, та застосовували при цьому відеозйомку.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і направлення кримінальної справи щодо них на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного їм покарання тяжкості вчиненого ними злочину внаслідок м’якості через безпідставне звільнення їх від відбування покарання з випробуванням.

У запереченні на касаційне подання засуджений ОСОБА_1 просить залишити подання без задоволення, а вирок щодо нього – без зміни, оскільки вважає, що суд призначив йому справедливе покарання за вчинений ним злочин і обґрунтовано звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 127 КК України у касаційному поданні не заперечуються.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, жодних доводів на обґрунтування свого рішення про звільнення їх на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням суд не навів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили тяжкий злочин. Будучи працівниками правоохоронного органу, вони під час виконання своїх службових обов’язків, принижуючи гідність потерпілого ОСОБА_3, завдаючи йому фізичних та моральних страждань, шляхом катування примушували його зізнатися у вчиненні злочину, цинічно фіксуючи свої дій за допомогою відеозйомки.

Проте суд всупереч вищевказаним вимогам ст. 75 КК України ні ступінь тяжкості цього злочину, ні конкретні обставини даної справи не врахував і прийняв безпідставне рішення про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування призначеного їм покарання з випробуванням.

Тому вирок у даній справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому судовому розгляді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 буде визнано винними у вчиненні злочину з тим же обсягом обвинувачення, то покарання має бути призначено відповідно до вимог закону.

Щодо наведених у касаційному поданні доводів про те, що суд, звільняючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, не призначив їм на підставі ст. 77 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю та позбавлення військового звання, то вони є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а санкція ч. 2 ст. 127 КК України, за якою засуджено ОСОБА_1 та ОСОБА_2, додаткових покарань не передбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Київського районного суду м. Донецька від 15 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.