Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 18 листопада 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого, останній раз -

01.02.2008 року за ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України на 2 роки

позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання

на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим

строком на 2 роки,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 день, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком від 1 лютого 2008 року йому остаточно визначено покарання – 2 роки 10 днів позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи раніше неодноразово судимим за крадіжки чужого майна, 20 серпня 2009 року, приблизно о 20 год., проник через відчинені двері до підсобного приміщення дачного господарства ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, звідки таємно викрав бензопилу вартістю 1 750 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5, ставить питання про скасування постановленого щодо нього вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості. Вважає, що суд безпідставно призначив ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_5 міри покарання суд врахував ступінь тяжкості злочину, те, що підсудний щиро розкаявся у вчиненому, звернувся з явкою з повинною, сприяв розкриттю злочину, а також розмір викраденого, думку потерпілого, відсутність реальної шкоди, сімейні обставини ОСОБА_5 Зазначені обставини були визнані пом’якшуючими та такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що з урахуванням особи підсудного суд визнав підставою для застосування ст. 69 КК України.

Разом із тим, суд не дослідив належним чином всі обставини, які мають значення для справи.

Зокрема, суд зазначив про те, що враховує дані про особу підсудного, але при цьому фактично залишив поза увагою такі характеризуючі дані, як схильність ОСОБА_5 до вчинення корисливих злочинів. Як вбачається з матеріалів справи, раніше ОСОБА_5 уже тричі засуджувався за вчинення аналогічних злочинів зі звільненням від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Проте, вчинення ним під час іспитового строку за попереднім вироком нового тяжкого злочину вказує на відсутність виховного впливу від попередніх засуджень.

Крім того, з показань потерпілого ОСОБА_6 убачається, що ОСОБА_5 повернув йому викрадену бензопилу через 4 дні після подання до міліції заяви про крадіжку та лише на вимогу родичів засудженого. Тобто, заяву про явку з повинною було подано ОСОБА_5 вже після того, як потерпілим був викритий факт вчинення ним злочину. За таких обставин викликає сумнів обґрунтованість врахування судом з’явлення із зізнанням у якості пом’якшуючої обставини.

Також у вироку суд не зазначив, які саме сімейні обставини засудженого він визнає пом’якшуючими.

За таких обставин доводи прокурора у касаційному поданні про неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону та невідповідність призначеного покарання засудженому внаслідок м’якості є обгрунтованими.

Тому вирок місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого, якщо буде доведена винуватість ОСОБА_5 у вчиненому злочину, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м’яким.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 18 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.